Резолюцію цих зборів виборні моряки вручили градоначальнику, який, за повідомленням місцевої преси, делегацію "прийняв ласкаво" [21]. У березні 1909 р. він звернувся до керівника Відділу торговельного мореплавства С.П. Веселого з проханням вислухати думку суднових команд з питань законопроекту щодо створення морських контор. З іншого боку генерал І.М. Толмачов умовляв судноробітників терпляче чекати вирішення їхніх проблем "нагорі", зберігати спокій та не "бунтувати".

Коли ж влітку 1911 р. виступ судноробітників таки стався, градоначальник Одеси повідомив МТіПр, що "страйк пароплавних команд в одеському порту викликаний власне Руським товариством пароплавства і торгівлі, яке систематично обтяжувало останнім часом службу моряків".

Неодноразово незгоду з окремими діями керівництва РТПіТ виказували і монархісти. В квітні 1912 р. лідер одеських чорносотенців граф О.І. Коновніцин, намагаючись натягти на себе тогу захисника моряків, писав одеському градоначальнику: "Російське товариство пароплавства і торгівлі... думає зараз лише про збільшення прибутків акціонерам своїм і бажає набити зайвий карбованець на горбу робітників, одночасно визискуючи з відправників ту ж платню за навантаження та розвантаження, яку ні на копійку не зменшили" [22.-С.115]. Водночас консерватори фактично виступили проти існування ринку вільнонайманої праці в морському транспорті, вважаючи, що процес влаштування матросів на судна повинні були взяти під свій контроль робітничі артілі, які б діяли під егідою "Союзу руського народу".

Таким чином, дворянсько-поміщицьким колам Російської імперії були притаманні казенний антибуржуазний лібералізм, антипідприємницькі мотиви, коли саме на судновласників покладалася провина за виникнення страйкового руху серед команд комерційних суден. Але проведення політики з робітничого питання в патріархально-опікувальному річищі вже зовсім не відповідало ані рівню розвитку робітництва, ані взагалі соціально-політичній ситуації в країні. Відповідно це не могло розв'язати проблему взаємостосунків роботодавців та судноробітників у торговельному флоті.

Узагальнюючи вищезгадане, можна дійти висновку, що певні кола царської бюрократії, зокрема, чиновники МТіПр на початку ХХ ст. висували проекти, які в цілому мали ліберальну спрямованість. Щоправда, в тогочасних російських умовах це означало лише можливість бачити трохи далі сьогодення. Однак і ці вкрай обережні і помірковані заходи уряду зустріли рішучий опір пароплавних товариств.

Отже, політика царизму з робітничого питання в морському транспорті зазнала невдачі. її непослідовність, постійні хитання проміж бажанням фактично законсервувати докапіталістичні елементи в стосунках із судноробітниками та, з іншого боку, намагання здійснити певну програму буржуазних реформ у торговельному мореплавстві призвели до цілковито негативних результатів. Зрештою, це обумовило виникнення гострого соціального конфлікту в комерційному флоті Півдня України.

Подальші напрямки дослідження теми пов'язані з докладним вивченням ставлення буржуазії до політики царизму з робітничого питання в морському транспорті.

Джерела та література

Оглоблин О. Студії з історії України: Статті і джерельні матеріали / Ред. Л. Винар. - К.; Нью-Йорк; Торонто, 1995.

Канель В.Я. Судорабочие и судовладельцы. - М., 1906.

Вардзелов Л. К вопросу об организации моряков торгового флота // Русское судоходство. - 1911. - № 10.

Иванов Л.М. Борьба моряков торгового флота Одессы в 1905-1906 гг. //Ученые записки Моск. гос. ун-та. - М., 1954.

Всеподданнейший отчет главноуправляющего торговым мореплаванием и портами за 1903 и 1904 гг. - СПб., 1904.

Известия Общества для содействия русскому торговому мореходству. - 1906. - Вып. І_ХІІІ.

Сильванский Е.И. К вопросу о пенсионной кассе для служащих в торговом флоте // Черноморский портовый вестник. - 1907.

К законопроекту о регистрации моряков торгового флота и Морских конторах. - СПб., 1913.

Яковлев А.Д. Борьба за "Регистрацию". - М., 1929.

Російський державний історичний архів (м. Санкт-Петербург).

Труженики моря // Пролетарская Правда. - 1914. - № 20. - 3 січня.

Государственная дума. Стенографический отчет. Сессия первая. - СПб., 1913. - Ч. І.

Деятельность Комитета съездов судовладельцев Черноморско-Азовского района со времени ІІІ-го очередного съезда. - Одесса, 1915.

Русское судоходство. - 1905. - № 6.

Кризис самодержавия в России. 1895-1917 / Отв ред. В.С. Дякин. - Л., 1984.

Труды общего съезда судовладельцев в С.-Петербурге. 27 февраля - 4 марта 1913. - СПб., 1913.

Государственная дума. Стенографический отчет. Сессия пятая. - СПб., 1911. - Ч. І.

Русское судоходство. - 1913. - № 11.

Литвинов-Фалинский В.П. Фабричное законодательство и фабричная инспекция в России.- СПб., 1900.

Всеобщая стачка на юге России: Сб. документов. - М., 1938.

Одесский листок. - 1909. - № 49. - 1 березня.

Переписка и другие документы правых (1911-1913) // Вопросы истории. - 1999. - № 10.