О.О. Сушко

УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО 20-Х РР. ХХ ст.: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДВАЛИНИ СУЧАСНИХ ІСТОРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Науковий інтерес до проблем розвитку українського суспільства періоду, який у вітчизняній історіографії за радянською традицією прийнято позначати як нова економічна політика (тут і далі неп), не втихає вже продовж останніх двох десятиріч. У даній статті маємо на меті провести порівняльний аналіз вітчизняної та зарубіжної історіографії в царині вивчення проблеми розвитку такого феномену українського суспільства 20-х років ХХ ст. як соціально-економічний аспект нової економічної політики.

Загальновідомим є той факт, що початок 1990-х років виявився перехідним для вітчизняної історичної науки. Історіографічна криза супроводжувалася пошуком нових підходів і шляхів наукового переосмислення малодосліджених соціально-економічних проблем з історії України 20-30-х років XX ст., вивченням та систематизацією архівних джерел, але за умов існування "старих" методологічних засад. Звернення до раніш закритих для доступу науковців джерел, захоплення викриттям так званих "білих плям" стали характерними ознаками історіографії 90-х років ХХ ст. Але все це не супроводжувалося переосмисленням теоретичних питань історичного пізнання. Домінуючими продовжували залишатися теми "соціалістичного будівництва", "робітничого класу" [1; 2; 3]. На теоретичних засадах радянської історіографії були зроблені дисертаційні роботи, присвячені питанням промислового і соціально-економічного розвитку України періоду непу Б.Г. Головка [4], М.Ф. Анісимової [5], О.М. Бута [6], С.Р. Ляха [7]. Теоретична конструкція - "неп кращий воєнного комунізму, а продподаток ефективніший від продрозкладки", - яка пронизувала праці істориків першої половини 90-х років ХХ ст., не претендувала на значення концептуального прориву в історіографії непу.

Основні проблеми, навколо яких сперечалися українські історики 90-х років ХХ ст., торкалися визначення хронологічних рамок функціонування нового економічного курсу, дослідження конкретних вузьких питань. Публікації з маловідомих проблем історії України сенсаційного характеру чергувалися з традиційними фактологічними дослідженнями, але дослідники так і не стали на шлях системного аналізу самого феномену непу.

Здійснено ряд досліджень, присвячених місту в період непу. Серед них - докторська дисертація В.В. Підгаєцького, в якій за матеріалами статистичних переписів 1923 та 1926 рр. досліджена соціальна структура міського населення УСРР [8]. Соціально-демографічні процеси у містах УСРР 20-х років ХХ ст. вивчав Д.К. Гринь [9]. Незважаючи на позитивні сторони, ці дослідження мали статистично-констатуючий характер. Життя українського міста, його соціально-економічні уклади, соціально-професійна структура приватного підприємництва, духовна і матеріальна культура, ментальність самого населення залишилися мало дослідженими.

Новими за постановкою теми можна визнати наступні роботи. Так, Ю.П. Волосник звернув увагу на роль міських рад в здійсненні непу, виокремлюючи проблему приватної торгівлі та регулятивні функції державних органів [10]. К.В. Лобач дослідила історичний досвід регламентації споживчого ринку України в 20-х роках. Вона подала своєрідне тлумачення абревіатури "непу" - "нормальна економічна політика" [11].

Ґрунтовною і поки що єдиною з точки зору структури і досягнення наукових результатів, на нашу думку, є дисертаційна робота В.В. Лантуха про розвиток торгівлі в УСРР 20-30-х років ХХ ст., в якій розвиток приватної торгівлі виділено окремим розділом [12]. Автор розглядає еволюцію основних форм торгівлі до 1932 р., хоча приватна і кооперативна втратили своє первісне значення ще наприкінці 20-х років ХХ ст., але хронологічні рамки функціонування непу є виваженими - 1921-1928 рр. Його праця суттєво відрізняється від монографії О.А. Пиріг, яка намагалася показати розвиток торгівлі з давніх часів і до сучасності, а тому не всі періоди нею вичерпно висвітлені [13].

До праць методологічного характеру слід віднести колективну монографію з історії економічної думки в Україні, автори якої висловили низку принципово важливих теоретичних положень стосовно економічної ситуації в українському суспільстві 20-х років ХХ ст. [14].

Сучасна історіографія непу поповнилася низкою праць про соціально-економічний розвиток села 20-х рр. ХХ ст. Необхідно назвати ґрунтовну монографію В.В. Калініченка про селянське господарство України періоду непу, яка є першою і єдиною роботою такого рівня, що побачила світ у 90-х роках [15]. Предметом його історико-економічного дослідження є індивідуальне (приватне) селянське господарство 20-х років (селянська родина, земельна громада, орендні відносини, землекористування, циклічність сільськогосподарського виробництва, трудовий баланс, сільське населення, промисли), тобто приватне підприємство товарного типу. Автор називає основні економічні важелі непу, не ідеалізує їх, а навпаки вказує на існування та використання в селі командно- адміністративних методів управління, які ігнорували принципи свободи господарської ініціативи і діяльності, врахування приватних інтересів селянського господарства, позбавляли правових гарантій тощо [15.-C.65]. Вражає кількість статистично-економічних даних і відомостей, використаних автором, що свідчить про ґрунтовну джерельну базу його дослідження.

На початку 90-х рр. побачила світ хрестоматія, упорядкована Т. Шаніним, яка увібрала найсучасніші визначення і тлумачення понять "селянство", "селянське господарство", "селянське сімейне господарство" (двір) [16].

Вивченню історико-теоретичних підвалин та соціально-економічних особливостей розвитку українського суспільства сприяли дослідження кооперативного руху в УСРР періоду непу. Проблеми теорії і практики сільськогосподарської кооперації досліджував В.І. Марочко, який показав механізм її одержавлення та організаційно-економічного підпорядкування, порівняв ленінське бачення кооперації з основними принципами теорії кооперації О.В. Чаянова [17]. Малодосліджені аспекти кредитної кооперації, функції податкової політики радянської держави, її фіскальний характер, купівельну спроможність сільського населення та інші проблеми соціально-економічного розвитку українського суспільства періоду непу знаходимо в докторській дисертації А.Г. Морозова [18]. Особливості кооперативного руху в 1917-1920 рр. вивчав І.А. Фареній [19], а його розвиток у національних районах