Матеріали преси широко висвітлювали урочисте відкриття університету 1 жовтня 1917 р., на якому були присутні члени Центральної Ради, яка асигнувала для розвитку університету 25 тис. карбованців. У своїй промові на відкритті І. Огієнко відзначив: "Який би бік життя ми не взяли, ми скрізь побачимо, що народ наш виявляє себе окремим ... народом із самостійною культурою". За даними газети "Народна воля", кількість перших слухачів університету на початку відкриття досягло 616 чоловік. Лекції читали професори Вищих жіночих курсів у Києві - Н. Полонська-Василенко, В. Завітневич, Г. Александровський та інші. Про відкриття та роботу в лютому 1918 р. при народному університеті підготовчих курсів повідомляла в своїх публікаціях газета "Відродження".

Рух за створення народних університетів - осередків відродження української культури, - за свідченням преси, підтримала інтелігенція інших міст України: Народний університет ім. Т. Шевченка був заснований у Сумах, ім. Караваєва - у Катеринославі. Гласні міської думи у Полтаві також постановили заснувати Народний університет. Раціональним було визнано відкриття подібних наукових центрів у Чернігові, Житомирі, Одесі, Харкові, Вінниці, Черкасах та інших містах, про що давали ґрунтовну інформацію "Народная жизнь", "Народна воля", "Відродження" та інші газети

У цілому, як свідчить тогочасна преса, в УНР була проведена значна робота з реформування та розвитку національної освіти. Це диктувалося потребами будівництва незалежної держави і здійснювалось на основі досягнень прогресивної педагогічної думки. Найактивнішу участь в реформуванні системи освіти брали широкі народні маси і, особливо, демократичне українське вчительство.

Таким чином, газети свідчать, що розвиток народної освіти та запровадження політики українізації було одним із напрямів особливого піклування українського уряду за часів Центральної Ради, тобто протягом усього періоду підготовки і проголошення Української Народної Республіки.

Ця політика не лише ініціювалася "зверху", розроблялася і підтримувалася інтелігентною елітою, а й знаходила підтримку серед широких мас, особливо серед селянства. Про те, що дана політика підтримувалася "знизу", свідчили не лише центральні урядові газети, газети політичних партій, але й місцева преса. Повернення широких кіл громадськості до української мови, розвитку національної освіти та культури було настільки сильним і незворотнім, що і в часи Гетьманщини цей процес не припинився.

Джерела та література

Нова Рада. - 1917. - 17 серпня.

Карбовський М. Шануймо свою рідну мову // Народна воля. - 1917. - 1 червня.

Робітнича газета. - 1917. - 22 квітня.

Дорошенко Д. Історія України 1917 - 1923 рр. Доба Центральної Ради. - Ужгород, 1932. - Т. І.

Нова Рада. - 1917. - 14 травня, 28 жовтня, 9 листопада; Народна воля. - 1917. - 1 червня;

Вільне слово (Золотоноша). - 1918. - 26 червня.

Чернігівський вісник. - 1917. - 30 серпня.

Передмова // Просвітянин. - 1918. - № 1.

Про українізацію церкви // Вільне слово (Полтава). - 1917. - 16 грудня.

Союз (Умань). - 1918. - 1 червня.

Рідне слово (Харків). - 1917. - 13 травня.

Свободный голос (Полтава). - 1917. - 16 октября.

Вороги українського народу // Народна воля. - 1917. - 31 серпня.

Колодуб В. Не хочуть мужицької мови // Прилуцька думка. - 1917. - 4 серпня.

Прилуцька думка. - 1917. - 8 вересня.

Нова Рада. - 1917. - 9 березня.

Рідне слово (Харків). - 1917. - 29 квітня.

Робітнича газета. - 1917. - 10 квітня.

Вісник педагогічно-професійного з'їзду. - 1917. - 14 серпня.

Вісник товариства "Просвіта" (Катеринослав). - 1917. - 15, 23 квітня.

Див.: Вісник товариства "Просвіта". - 1917. - 23 квітня; Рідне слово. - 1917. - 15 квітня.

Народна воля. - 1917. - 11 серпня.

Наш шлях. - 1919. - 11 грудня.

Дорошенко Д. Історія України 1917 - 1923 рр. Доба Центральної Ради. - Ужгород, 1932. - Т. І.

Вільне життя (Одеса). - 1918. - 1 червня.

Дорошенко Д. Історія України 1917 - 1923 рр. Доба Центральної Ради. - Ужгород, 1932. - Т. І.

Последние новости. - 1917. - 11 квітня.

Киевская мысль. - 1917. - 31 марта