Стосовно впливу результатів виборів до українського парламенту на стан українсько-польських відносин слід сказати, що зміни динаміки відносин і напрямків співробітництва вони не обіцяли. Адже на відміну від Польщі, де головний вплив на всі сфери життя держави мали партії, в Україні програми політичних сил не набували реального наповнення і відігравали роль радше яскравих рекламних вивісок, на які реагував український електорат. Крім того, система розподілу влади в Україні дозволяла зосереджувати керівництво зовнішньою політикою у руках Президента, а у Польщі повноваження президента не були такими значними. До того ж, фактичну більшість у ВР України отримали ті політичні сили, які повністю підтримували Президента України Л. Кучму. За умов авторитарного режиму, що сформувався тоді в Україні, підтримка „своїх партій" означала лише формалізацію тієї

„багатовекторної" зовнішньої політики, яка втілювалась у життя Л. Кучмою.

* * *

Порівнюючи парламентські вибори в Польщі та України слід відзначити такі особливості:

вибори до парламентів обох країн стали черговим підтвердженням різного ступеня розвитку

політичної культури в обох суспільствах, адже у Польщі на той час основними суб'єктами політичного життя були партії, які мали безпосередній і вирішальний вплив на всі сфери суспільного життя. В Україні ж, навпаки, інституалізація суспільно-політичного життя у 2002 році тільки розпочиналася. Наслідком такого стану речей стала відсутність чіткої позиції у виборі тієї чи іншої політичної сили для українських виборців;

перебіг виборчих кампаній та результати виборів засвідчили різний ступінь консенсусу щодо

зовнішньополітичних стратегій розвитку держав: у Польщі практично не виникало суперечок щодо системотворчих засад, в Україні ж дискусія була жвавою і повної переваги не здобула жодна з концепцій геостратегічного вибору держави;

результати виборів мали різний ступінь впливу на двосторонні українсько-польські відносини: у

Польщі зміна влади стала суттєвим фактором впливу, тобто призвела до зміни акцентів у стосунках між двома країнами; в Україні ж суто формальний, адже у 2002 році український парламент де-факто не мав вирішального впливу на більшість питань зовнішньої політики.

Джерела та література

Гузенко О. Полонез з Україною // Час. - 2001. - № 30.

Гевко В. Українсько-польські міжпарламентські взаємини // Р. Ф. Кайндль. Вікно в європейську науку: Матеріали ІІ Міжнародного наукового семінару „Кайндлівські читання" (28-29 травня 200б р.). - Чернівці, 2005.

Парламентські вибори в Польщі // Інформаційно-аналітичний огляд. - 2001. - № 9.

Малярчук В.А. Міжнародна політика: простір патрійного змагання і співробітництва. - К., 2005.

Закон України „Про вибори народних депутатів" // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 51-52.

Переклад з польської за Виборчою декларацією СЛД // www.sld.org.pl/index.php?view=1&art_id=7147&pid=18&ret_id=203&rsid=0

Газопровід в обхід України // Голос України. - 2002. - 16 січня.

Результати голосування на чергових парламентських виборах в Україні у 2002 р. // www.cvk.gov.ua/pls/vd2002/webproc0v

Чалий В. Питання зовнішньої політики в програмах політичних партій // Національна безпека і оборона. - 2002. - № 2.

10. Громадська думка про зовнішню політику України // Національна безпека і оборона. - 2003. - № 3