Р. А. Сітарчук

ЗАРОДЖЕННЯ АДВЕНТИЗМУ В ТАВРІЙСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ (КІНЕЦЬ ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТЬ)

Спеціальна література з досліджуваної теми відсутня. Проте, в працях деяких адвентистських істориків певні аспекти виникнення адвентизму на території Таврійської губернії розглядалися. З поміж усіх робіт виділимо монографію Г. Лебсака [24], в якій згадується діяльність окремих проповідників та інформується про кількісний склад громад в губернії. Головним же джерелом у вивченні теми були матеріали Центрального державного історичного архіву України, Державного архіву в Автономній республіці Крим та Архіві Євро-Азійського відділення Генеральної Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня. У зв'язку з цим, метою нашої статті є дослідження на матеріалах архівів історії адвентизму в Таврійській губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть.

Загально прийнятою датою виникнення адвентизму на вітчизняних теренах є 1886 рік, а місцем створення першої громади вважається Крим, який на той час уходив до Таврійської губернії. Як зазначав С. Д. Бондар, перший візит адвентистських місіонерів сюди відбувся вже у 1883 році. Водночас автор зауважує, що на місці з 1882 року вже діяла група віруючих, які сповідували суботу [23, с.28]. Ім'я місіонера автор не зазначає, однак, інші джерела вказують на те, що ним міг бути один з німецьких поселенців у Криму - Яків Ресвік, який відвідав своїх родичів у США, де й познайомився з віровченням адвентистів, а згодом і прийняв його. Після повернення назад, він заснував у 1882 році дві групи «тих, хто сповідує суботу» - в селищах Саки і Япончах. Нові враження від поїздок, а головне - нова віра, стали предметом жвавого листування з родичами в Олександрівську (нині місто Запоріжжя), таким чином готуючи ґрунт для майбутнього поширення адвентизму в цьому регіоні.

Як писав Г.І. Лебсак першим офіційним проповідником від Генеральної Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня в Російській імперії був Л. Конраді, який у червні 1886 року здійснив сюди подорож. В Одесі він зустрівся з Г. Перком, який став для нього і помічником, і гідом, і перекладачем, оскільки новоприбулий не володів російською мовою. Разом вони відвідали Крим, де прибувши знайшли в Авелі й інших місцях біля 30 братів, які святкували суботу. Проте, оскільки ці віруючі мешкали порізно, то заснування громади було відкладено до 31 липня [24, с.157]. Найбільше зосередження суботників було довкола Євпаторії. Після кількох зібрань, проповідей та проведення об'єднавчої роботи було здійснене офіційне хрещення новонавернених і заснована в містечку Бердебулат (за іншими джерелами - Барди Булат) [1, арк.3], а нині селищі Привільному, перша громада адвентистів сьомого дня з 19 віруючих [23, с.28]. Вона, на думку адвентистських істориків, є першою легітимною громадою на теренах України і Росії, оскільки її створення проходило згідно зі статутними вимогами Генеральної Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня.

Про подальшу наявність адвентистів у Таврійській губернії стверджує Г.І. Лебсак, який надає загальну статистику кількісного складу Російського місіонерського поля за 1886 - 1890 роки. Вона свідчить, що в Криму щорічно нараховувалося: 30, 30, 3б, 42, 71 віруючих [24, с.167]. Лебсак повідомляє про наявність громад адвентистів у Криму і у 1895 - 1896 роках, зокрема, в Євпаторії, Чигирі. У першій кількість віруючих зросла з 30 до 44, у другій, навпаки, зменшилася - з 46 до 45 [24, с.183-184]. Одна з названих громад, Євпаторійська, діяла і в 1901 році. Вона згадується у складі ново створеного Середньо-Російського поля, до якого входили громади руських адвентистів. Водночас, в Євпаторії на початку жовтня 1902 року відбувся другий з'їзд Південно-Російської конференції німців- адвентистів, на якому головував Г. Тец. Конференція включала на той час 28 громад з 822 членами. За рік їх кількість зросла на 96 осіб. Головою поля знову обрали Г.І. Лебсака [24, с.206].

Наведену вище інформацію про наявність громад адвентистів у Таврійській губернії у 80 - 90-і роки ХІХ та в перші роки ХХ століть подають переважно адвентистські автори, зокрема Г.І. Лебсак. Ми не піддаємо сумніву її достовірність, однак намагаємося знайти їй підтвердження в архівних джерелах. Тому звернімося до них.

В одному зі звітів за 1885 рік начальника Сімферопольського поліцейського управління сектанти в регіоні взагалі не згадуються [19, арк.1-33]. В іншому ж донесенні того ж року, начальника Таврійського губернського жандармського управління, є інформація про громади баптистів та їх керівників, водночас нічого не сказано про існування, наприклад, суботників, які повинні були бути (згадаємо послідовників Я. Ресвіка, що сповідували суботу) [4, арк.2].

Можливо на час створення громади адвентистів влада нічого про її віруючих ще не знала. Тоді повідомлення про це повинні були з'явитися пізніше, щонайдалі - у 90-і роки. Читаємо справу за 1893 рік про сектантство в Таврійській губернії [5, арк.3-17]. У ній характеризуються баптисти, євангельські християни, меноніти, а про адвентистів мова не йде. Те ж саме й у справі за 1899 рік «Про розповсюдження штундизму в Таврійській губернії» [7, арк.1- 4].

Є відомості й з місцевості, де, як загально визнано, зорганізувалася перша громада адвентистів (мається на увазі с. Берди Булат Перекопського повіту). У повідомленні за 1896 рік вказується, що в цьому поселенні діяла громада сепаратистів у кількості 10