й робітниками. Октябристи вважали за можливе надати робітникам свободу зібрань і союзів. Одначе вони особливо підкреслювали, що надання цих свобод можливе виключно на ґрунті "економічних професійних та культурних потреб" [5]. Що стосується вимоги свободи страйків, то воно теж була надто обмеженою. По-перше, октябристи припускали мирні страйки економічного характеру; по-друге, страйки заборонялися на всіх виробництвах, які мали "державний і громадський характер". До таких виробництв були віднесені залізниці, збройні, порохові, кораблебудівні заводи, аптеки, комунальний транспорт, торгові підприємства тощо.
Особливо яскраво захист інтересів значного капіталу проявився в питанні про скорочення робочого часу. Октябристи виступали категорично проти вимог російського пролетаріату - одноразового введення 8-годинного робочого дня (і це тоді, коли майже вся Європа перейшла на такий режим роботи). При цьому вони прагнули довести, що реалізація цієї вимоги нанесе шкоду промисловості й фінансам, приведе до занепаду всього господарства. Стосовно скорочення робочого дня для дорослих робітників мова взагалі не йшла, допускалося скорочення для чоловіків на шкідливих виробництвах та для жінок і дітей.
У програмі октябристів були пункти про необхідність створення державного бюро з працевлаштування, реорганізації фабричної інспекції, введення камер примирення з рівного числа робітників і роботодавців для вирішення суперечок з питань найму [6.-С.68-69].
Значна увага була приділена питанням страхування робітників. Октябристи зауважували, що практичне здійснення намічених заходів буде залежати від рівня розвитку вітчизняної промисловості, з одного боку, і з іншого - від промислової конкуренції інших країн. Вирішення робітничого питання, на їх думку, можливе було лише за умови підтримки промисловості взагалі.
Програмові вимоги українського відділу конституційно-прогресивної партії були дуже близькі до октябристських:
"1. Державне страхування від інвалідності, старості, смерті;
Створення дрібного кредиту;
Створення за широкою допомогою держави вільних виробничих асоціацій робітників для організаційно-промислових підприємств усякого роду;
Встановлення законом свободи економічної боротьби і страйків за виключенням виробництв і підприємств, що мають державне і громадське значення;
Обов'язкова освіта для малолітніх робітників;
Розвиток охорони праці жінок, підлітків і чоловіків на шкідливих для здоров'я виробництвах" [4.-Ф.1335.-Оп.1.-Од.зб.568.-Ч.Ш.-Арк.562].
Висвітлення конституційно-демократичною партією робітничого питання в програмі було ближчим до програмних вимог російської та української соціал-демократичних партій. Передбачалися свобода робітничих союзів і зібрань, право страйків, введення незалежної інспекції праці з участю робітників, заснування камер примирення з питань найму, страхування від хвороб, нещасних випадків з віднесенням витрат на рахунок підприємців тощо. Але стосовно питання 8-годинного робочого дня, кадети залишились вірними собі і своїй поступовості в усіх заходах: "введення законодавчим шляхом восьмигодинного робочого дня. Термінове здійснення цієї норми скрізь, де вона в даний час важлива, і поступове її введення в інших виробництвах" [7.-С.79].
Досить ретельно розробила в своїй програмі робітниче питання Українська демократично- радикальна партія. Вважаємо за необхідне навести цей розділ без скорочень: "У справі робітничого пролетаріату по фабриках, заводах робітнича партія домагається, щоб було заведено: а) восьмигодинний робочий день найманому дорослому робітникові чи робітниці і шестигодинний підліткам з 14 до 18 років. Щотижня найменше 36 годин одпочинку без перепини. Щороку кожному робітникові, коли він працює на одному місці не менше рік, два тижні вільні від роботи без утрати заробітку. Заборона працювати над призначені години, також і вночі; тільки дорослим робітникам-мужчинам вільно працювати вночі в тих спеціальностях, де з причин технічних інакше бути не може: але така праця не може бути примусовою і повинна ліпше оплачуватись. Заборона працювати жінкам там, де праця шкодить жіночому організмові. Вагітні жінки, не втрачаючи заробітку, вільні від праці на 4 тижні до родин і 6 після, а також і тоді, коли праця шкодить жінці або дитині; б) усі справи наймання, які можна упорядкувати законом, мають право бути впорядковані так, щоб забезпечити найманого від усякої експлоатації. Посередницьке бюро, складене з відпоручників від робітників та хазяїнів (рівне число од кожних), рішає всі інші справи що до наймання; бюро це між іншим визначає мінімум заробітної плати; воно через своїх членів контролює виплату робітникам заробітку (який має видаватися щотижня і тільки грішми), видання матеріалу, приймання й оцінку роботи й т.п.; в) робітникам забезпечується цілковите відшкодування від хазяїнів, коли через нещасливі, не з вини робітників, випадки або через професійну хворобу робітник стає калікою або втрачає змогу працювати; г) страхування з краєвих коштів робітників од старощів, інвалідності й нещасливих випадків; на страховий капітал оподатковуються для цього й хазяїни. Порядкувати страхування мають робітники на рівному праві з хазяїнами; д) безплатна лікарська допомога від хазяїнів і заробіток за весь час нездужання (але опріч хронічних хвороб, які лікуються краєвим коштом). Коли квартири дає робітникам хазяїн, - вони мусять бути гігієнічними; за всіма фабриками, квартирами і роботами має бути незалежний догляд. Гігієнічні умови праці. З кількох однаково продуктивних способів виробу має бути законом заборонений той, який найбільше шкодить здоровлю; е) незалежний інститут виборних фабричних інспекторів та інспектрис. Виразно визначена в законі карна відповідальність хазяїнів, коли не додержуватимуть законів про охорону праці; ж) посередницькі біржі праці до наймання робітників; відпоручники в цих біржах від робітницьких організацій" [8.-С.66-67].
Українська Демократична партія, з надр якої виросла УДРП, висловилася з приводу власності на підприємства, тісно пов'язуючи її з вимогою автономії: "Що стосується фабрик і заводів, а також інших капіталістичних