звернути увагу на те, що абсолютно всі партії - від крайніх лівих до крайніх правих - вимагали змін у податковому законодавстві. Держава мала звільнити від дрібної опіки й регламентації підприємців, відкрити доступ приватному капіталу до експлуатації природних багатств, залізничного будівництва тощо. Далі держава повинна була сприяти організації всіх видів промислового кредиту; створити широку мережу торгово- промислових палат і біржових судів; сприяти розширенню зовнішньої торгівлі й організації консульської служби. Ці заходи мали б поліпшити функціонування та забезпечити подальший розвиток капіталістичної системи господарства. Надаючи перевагу проблемам індустріалізації, ліберали вважали за необхідне ліквідувати "ножиці" між рівнем і темпами розвитку промисловості й сільського господарства. З метою розвитку сільськогосподарського виробництва в програмах ліберальних партій пропонувалось за сприяння держави здійснити комплекс заходів: "1) заохочення сільськогосподарської промисловості і пов' язаних з нею сільськогосподарських технічних виробництв; 2) розвиток дрібних кустарних промислів й організація дешевого кустарного кредиту; 3) відкриття на місцях банків акціонерного типу; 4) створення широкої мережі дешевого дрібного кредиту: довгострокового (іпотечного), короткострокового, переселенського, меліоративного і т.п.; 5) передача частини засобів ощадних кас на потреби сільськогосподарського кредиту, а також надання підтримки дрібним сільськогосподарським товариствам, які могли б об' єднатися в крупні союзи; 6) створення широкої мережі різного роду сільськогосподарських союзів і кредитних операцій; 7) улаштування дослідних станцій, зразкових селянських хуторів; 8) зниження збору на сільськогосподарські машини, насіння; 9) поширення технічної, агрономічної, зоотехнічної, ветеринарної і комерційної освіти " [4.-Ф.1335.-Оп.1.-Од.зб.568.-Ч.ІІІ.-Арк.488; 6.-С.71].
У програмах ліберальних партій велика увага приділялась розвитку кооперації, яка в умовах ринкових відносин мала стати могутнім засобом розвитку виробничих сил в сільському господарстві, сприяти підвищенню матеріального добробуту основної маси селян. Не обмежуючи індивідуальної самостійності і не стримуючи ініціативи селян, сільськогосподарська кооперація водночас дозволила б їм скористатися всіма перевагами як великого, так і дрібного господарства, полегшила б навіть найбіднішим селянським господарствам придбання дорогої техніки, добрив, одержання кредиту тощо.
Важливе місце в програмах російських ліберальних партій посідало формування раціональної фінансової і податкової системи. Суть запропонованих реформ зводилась до: "1) перегляду державного видаткового бюджету з метою скорочення видатків і відповідного збільшення витрат на потреби народу; 2) введення прогресивного прибуткового обкладання і податку на спадщину; 3) поступове зниження непрямого обкладання й поступове скасування непрямих податків на предмети першої необхідності; 4) зниження митних зборів "без загрози існуванню й розвитку руського народного господарства"; 5) незалежність державного контролю й підпорядкування його нагляду всіх прибутків і видатків держави; 6) незалежність Державного банку й переробка його статуту "з метою пристосування його до ролі регулятора грошового обігу"; 7) відділення ощадних кас від Державного банку й вилучення їх з відомства міністерства фінансів" [3.-С.76]. Ліберали вважали за необхідне створити при міністерстві торгівлі й промисловості раду з експертних справ і спеціальний експертний банк для проведення фінансових операцій, пов'язаних з інтересами російської зовнішньої торгівлі тощо.
Українську демократично-радикальну партію радянські історики вважали близькою до кадетів, що підтверджується частиною програмних пунктів, але ця партія, будучи ліберальною, все ж визнавала "соціалістичний ідеал": "Що до справ економічних, то Партія бореться проти всякої експлоатації, від кого б вона не йшла - від людини, громади, краю чи держави, вважає, що соціалістичний лад, до якого прямує людськість, найкраще забезпечить інтереси людей; через те земля зо всіма її багатствами, всі фабрики, заводи, робітні і всі способи й знаряддя до праці з часом повинні стати спільною народною власністю. Тим і економічну програму партія виставляє таку, яка веде людськість до здійснення свого ладу. Зазначаючи свій соціалістичний ідеал, окремо в справах економічних партія вимагає:
щоб скасовано всі посередні податки і замісто їх заведено безпосередній прогресивний (поступовий) податок на прибуток;
Б) щоб викупляти на власність краю, округ чи громад усякі підприємства і поперед всього такі, як залізниці, пароплави, копальні, освітлювання, торгівля речами першої потреби і т.інш.;
щоб підтримувати громадське, товариське (кооперативне) використовування підприємств і організовувати всім доступний народний кредит" [8.-С.65 ].
Російські та українські есери, українські соціал-демократи звели свої вимоги в галузі економічної політики до зміни податкової політики: "введення прогресивного податку на прибутки і спадщину при здійсненні звільнення від податків дрібних прибутків, нижче певної норми; за скасування непрямих податків (виключаючи обкладення предметів розкошу), заступницьких податків і всіх взагалі податків, що припадають на працю" [7.-С.50; 8.-С.79].
Якщо уважно придивитись до програм, то можна побачити, що програма українських лібералів начебто соціалістична, тобто вона за соціалістичний ідеал, за колективну власність, але цю колективну власність вони пропонують створювати за рахунок викупу підприємств у попередніх власників. Тобто ці пункти суто ліберальні, бо простежується повага до власника і власності як такої.
І хоч в українських лібералів проголошено соціалістичний ідеал, але він значно відрізняється від поняття соціалізму більшовиків і есерів, які вимагали отримати все у державну власність за рахунок безкоштовної передачі майна революційцним шляхом.
Тобто, у порівнянні з соціал-демократами, українські ліберали виступали скоріше за поступовий перехід до демократичного капіталізму, ніж відразу до соціалізму. Подальші події покажуть, що саме це вони і мали на увазі.
Ми спробували розглянути програми партій у зв'язку з вихідними загальнотеоретичними і політичними установками того часу, проаналізувати спільні риси, те, що наближувало програми різних партій і знайти те особливе,