Інтерпретація

Чи варто "копатися у брудній білизні" діячів минулого, чи не обернеться це упередженістю, дрібним злорадствуванням? Тим більше, що правляча партія сама "очистилася" від порушників, була заведена справа, дії фігурантів цієї справи засуджені. Чи правильно вихоплювати випадковий факт і вибудовувати з нього узагальнення?

Кілька деталей цієї справи не дозволяють списувати її як дрібну і випадкову.

Йдеться не тільки про схильність до пияцтва з боку якоїсь однієї особи (покаліченої воєнним часом і знесиленої у виснажливій боротьбі з контрреволюцією). Гуляла ціла компанія. Були гості "з міста" (Запоріжжя).

Розслідування конкретного випадка висвітлило цілу систему зловживань. Зокрема, фігуранти справи у власноручних письмових зізнаннях визнали, що вживали алкоголь систематично (але при цьому, додавали, п'яними на очі безпартійним не попадалися і авторитету партії не втрачали). Приїзд представників губернських органів додав сміливості місцевим "масам", і відкрилася картина досить ситого богування представників влади.

Маємо справу не з одиночною кляузою, а з цілим набором свідчень усіх місцевих організацій. Свідчення добуті і зафіксовані кваліфікованими слідчими. Стиль складених слідчими протоколів виразно відрізняються від напівграмотних власноручних заяв "представників громадськості". Тобто справа не була фальсифікованою: інакше всі показання були б схожими на трафаретні копії.

Інформація в "справі Іванова" звучить настільки натурально і переконливо, що просто не можеш відірватися від споглядання цілої накатаної справжньої індустрії ситого безжурного існування в оточенні розрухи - зі штатними точками постачання самогону, випробуваним меню, розважальним репертуаром, постійними партнерами по номенклатурних тусовках.

У своїх заявах винуватець (підслідчий Іванов) недвозначно вказує на корупцію як на систему, і пройти мимо цього ми просто не можемо.

Самоочищення партії, якби воно справді мало місце, повинно було закінчитись усуненням корупціонера від політики, а насправді він фактично отримав підвищення, був переведений у Пітер. Привертає увагу в цій справі також те, що справжніми опонентами корупціонерів виявилися не "трудяще селянство", не "революційні маси", не ті, за чий рахунок відбувалися усі ці жирування, а "молодші партнери" по політичному бізнесу - обшарпані комсомольці і комнезамівці, звичайні сільські хлопці з романтичним революційним вітром у головах.

З багатьох сторін проінтерпретована у цій статті справа заслуговує на серйозне вивчення. Цей одиничний випадок, ця мікроісторія якраз є тим випадком, коли говорять, що у краплі води відбивається цілий світ.

Джерела та література

Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Частина перша. 1917-1945. - К.,1998.

Дорошко М. Компартійно-державна номенклатура УСРР у 20-30-ті роки ХХ століття: соціоісторичний аналіз. - К., 2004.

Державний архів Запорізької області (ДАЗО). - Ф. П-47. - Оп. 1. - Спр. 170.

ДАЗО. - Ф. П-6638. - Оп. 1. - Спр. 11.

ДАЗО. - Ф. П-47. - Оп. 1. - Спр. 11.

ДАЗО. - Ф. П-47. - Оп. 1. - Спр. 82.