XVIII ст. про світ і події в ньому. Можливості таких джерел, як універсали, карти, плани, описи територій - в плані реконструкції ментальності козацької верстви мають певні обмеження, тому що вони створювались переважно діловодними органами Гетьманщини і відображали геометричний простір. Тоді як в Літописі Самовидця, "Действиях презельной брани..." Григорія Граб'янки і "Сказанні..." С.Величка відображено всі важливі для авторів літописів сторони життя і саме в тому ракурсі, як їх бачило козацтво. В літописах ми зустрічаємо переважно якісні характеристики географічного простору, які безпосередньо, без додаткової трансформації, можуть використовуватись в якості елементів образних описів - наприклад, такі характеристики, як тіснота, безкраїсть, прикордонність, безлюдність.
Досліджуючи тексти козацько-старшинських літописів ми застосували метод текстологічного аналізу, зокрема при встановленні частотності вживання тих чи інших назв; а також метод герменевтичного тлумачення для розуміння текстів літописів, виявлення значення окремих назв і тверджень.
Праці козацької старшини є першими світськими історичними творами в українській історіографії. Духовенство не так гостро відчувало історичну реальність, як козацтво, тому їхні праці цього періоду ("Синопсис" і "Хроніка" Сафоновича) зосереджувались здебільшого на добі Київської Русі, а в богословській і полемічній літературі історичні події XVII ст. майже не відображені. В той же час кожен з авторів козацьких літописів пройшов довгий шлях, який починався зі служби в рядовому козацькому війську, вони увібрали всю практику козацтва, козацький колорит і організували його в певний світогляд, відображений в їхніх літописах. Важливою обставиною є також входження авторів літописів до державних, політичних і воєнних кіл, що забезпечувало широкий кругозір і геополітичну обізнаність.
Щасливою для нас обставиною є також той факт, що літописи вийшли в світ з різницею в 10 років - праця Самовидця на зламі XVII - XVIII ст.; Граб'янки в 1710; а Величка в 1720; що дає можливість простежити певну динаміку світогляду. Так, зміст назв "Русь", "Україна", "Малоросія" в літописах не однаковий, що нам демонструє наведений далі аналіз текстів літописів.
Хронологічно Літопис Самовидця написано першим, і свою назву він отримав тому, що його автор був безпосереднім свідком подій Визвольної війни і доби Руїни. Тож його праця, перш за все, репрезентує світогляд козацтва другої половини XVII ст., тому що на цей час припадає період свідомого життя автора літопису. Два інші літописи представляють козацтво на зламі століть, тобто початок боротьби козацтва за визнання його статусу в Російській імперії Петра І. Цим пояснюється той факт, що в Літописі Самовидця не фігурують такі визначення українських земель, як Русь і Малоросія.
В літописі Самовидця термін Україна вживається близько 60 разів, тоді як терміни Русь, Мала Росія не зустрічаємо жодного разу. Для Самовидця Україна - це територія Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств, тобто територій, які ми визначаємо як Гетьманщину.
У Літописі Самовидця Волинь і Поділля виступають як польські території. Так, розповідаючи про унію, автор різко протиставляє Литву і Волинь Україні: "...Бо уже не тилко унія у Литві, на Волині, але и на Україні почала гору брати" [28, с.51]. З цього видно, що автора обурює факт поширення унії на Україну, а до католизації Волині він ставиться лояльно. На те що автор не відносить Волинь і Поділля до складу українських земель, вказує та обставина, що його не бентежить факт пустошення ордою цих територій: "А гетман Хмельницкій, ставши под Камянцем Подольским, много шкоди начинили: поза Львовом і по Волинню попустошивши и наполнивши ясиром орду, повернул до Чигирина и отпустил орду" [28, с.64], тоді як пустошення ордами Брацлавщини і Київщини обурюють автора [28, с.142, 147]. Ще більш яскраво демонструє те, що Волинь, за розумінням автора, не входила до складу українських земель, наступна цитата: "Але орди... на Україну не входили, тилько на том боку Дніпра, на Волиню шкоди починили..." [28, с.147]. Далі в літописі говориться, що головною причиною успіху татарського нападу на Волинь була "неосторожность войск коронних". Ці слова свідчать про те, що для автора літопису Волинь є частиною Польщі, бо саме польські війська мають її обороняти, а не козаки. Про те, що для автора Літопису Самовидця Поділля не було українським, свідчить той факт, що він неодноразово протиставляє центр Поділля - Кам'янець-Подільський українським землям, посилаючись на нього як на відправний пункт в походах польських військ на Брацлавщину, як ось у такому повідомленні: "...войска короные, скупившися, просто рушили на Україну от Камянця
Подольского" [28, с.70]. Тож можемо впевнено стверджувати, що для автора літопису Самовидця Україна на західному боці Дніпра існувала у складі Київщини і Брацлавщини.
На півночі українські землі закінчувалися "Сіверією", яку автор також називає "Стародубщиною", з такими головними містами, як Стародуб, Почеп, Мглин, Дроків [28, с.65]. В літописі вказується, що "Стародубщина" межувала з Литвою: "А литовское войско стало в Стародубовщині, як идет границя Князства Литовского" [28, с.62]. Спираючись на цю вказівку автора, а також на частину опису нашестя сарани, де Сіверщина вписана до українських територій: "...а иная тут на Україні, коло Ніжина і Чернігова и на Сівери коло Стародуба зазимовала" [28, с.151], - ми прийшли до висновку, що для автора літопису Стародубщина була крайньою північною територією України.
В Літописі Самовидця згадуються кордони Польські і