Престол в ній один в ім'я Богоявлення Господня.

Начинням через новизну не зовсім достатня.

Причту в ній за штатом передбачено: священиків 1, дячок 1 і паламар 1; священик і дячок наявні, а паламарське місце вакантне.

Священик мешкає в церковному новозведеному але не завершеному будинку, а дячок розміщується в сторожці церковній.

На утримання священно- і церковнослужителів жалування не передбачається, а користуються доброхотним подаянням міських парафіян, стан їх злигодній з причини чотирьохрічного неврожаю.

Будівель, що належать церкві, за винятком сторожки і священицького будинку, немає.

Відстанню ця церква від консисторії в 433 верстах.

Найближча до цієї церкви Бердянська Соборна Вознесенська Церква в 1-й версті.

Приписної до цієї церкви немає.

Домових церков у цій парафії немає.

Опис церковного майна є...

15. Копії з метричних книг з 1864 року наявні і зберігаються в цілісті...

До цієї Відомості підписались Богоявленської церкви:

Священик Вісаріон Рубинський,

Стихарний дячок Микола Новиковський ... "

"Відомість про церкву парафіяльну Покровську, повітового і портового міста Бердянська, Таврійської єпархії і губернії"

"Розпочата будівництвом в 1861 році, а завершена в 1865 році і 1-го жовтня освячена.

Будівлею кам'яна з дерев'яною огорожею; дзвіниця на двох дерев'яних стовпах.

Престол в ній один - в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці.

Начинням недостатня.

За штатом потрібно: 1 священик, 1 дячок і 1 паламар; а наявними є священик і дячок.

Священно- і церковнослужителі живуть в найманих будинках на кошт парафіян.

На утримання священно- і церковнослужителів жалування не передбачається; а користуються доброхотним подаянням від своїх парафіян; статок їх досить недостатній через занепад місцевої торгівлі.

Будівель, що належать цій церкві, немає.

Відстанню церква ця від консисторії в 433-х верстах.

Найближчий до цієї церкви молитовний будинок в селищі Нововасилівці в 9-ти верстах.

Домових церков в цій парафії немає.

Опис церковного майна є...

14. Копія з метричної книги за 1865 рік наявна і зберігається при церкві...

До цієї відомості підписались: Бердянської Покровської Парафіяльної церкви, Священик Іоанн Котляревський.

Стихарний дячок Микола Петров" [3.-Ф.118.-Оп.1.-Спр.6017.-Арк.1зв., 2, 10зв., 11, 15зв., 16].

Показово, що в освяченні принаймні двох релігійних споруд Бердянська брав участь сам єпархіальний архієрей: в записах Крижанівського від 30 вересня і 1 жовтня 1865 р. зазначено, що Олексій, архієпископ Сімферопольський і Таврійський, освячував кладовищну і Покровську церкви. Це може свідчити про те, яка увага приділялась духовною владою швидко зростаючому місту на узбережжі Азовського моря. Адже згідно з процедурою освячення церков архієпископ зазвичай особисто не брав участь у закладці та освяченні храмів Божих. Він лише розглядав відповідні звернення парафіян і видавав грамоти, даючи розпорядження благочинному чи якій-небудь іншій духовній особі здійснити обряд.

Те, що єпархіальний архієрей неодноразово був присутній при відкритті бердянських храмів пояснюється, між іншим, теплими стосунками, які існували між архієпископом Олексієм та М.С. Кобозевим. Зокрема, під час перебування в Бердянську для освячення Покровської церкви Олексій зупинився в будинку першого бердянського міського голови. Вірогідно, саме Микола Степанович особисто запросив єпархіального архієрея освятити і церкву на кладовищі. Коли ж Кобозев помер і Олексію доповіли, що Микола Степанович за життя просив поховати його в кладовищній церкві, архієпископ Сімферопольський і Таврійський розпорядився, аби духовенство не лише виконало волю першого бердянського голови, але і доповіло пізніше телеграмою архієрею. Бердянські священики вважали, що Олексій мав намір особисто відслужити панахиду за Кобозевим. З цього приводу В. Крижанівський записав: "Таку увагу архієрея треба ж було заслужити" [1.-1866.-26 березня].

Єпархіальні архієреї особисто брали учать у вирішенні ряду проблем, пов'язаних з бердянським духовенством.

Згідно з існуючою процедурою, саме архієпископ мав виносити резолюцію з питання усунення духовних осіб від парафії або ж їх переміщення. З іншого боку, парафіяни користувались правом звернення до архієрея з проханням як про покарання священно- чи церковнослужителя переміщенням або усуненням його від церкви, так і про помилування духовної особи. І бердянці використовували це право. Так, сам В. Крижанівський в 50-і роки, за його висловом, "врятував" дякона Васильківського від вигнання з міста за наклепом місцевого духовенства. Тоді Василь Костянтинович умовив полковника Антоновича написати від свого імені листа місцевому єпархіальному архієрею Іннокентію. У результаті останній не тільки скасував вже прийняте рішення про усунення Васильківського, але і покарав за наклеп протоієрея Биршатського [1.-1866.-15 січня].

3 лютого 1870 р. В. Крижанівський разом з іншими громадянами підписав клопотання на ім'я архієрея Гурія про повернення до Бердянська переведеного до Сімферополя священика Андроніка Синицького. Невдовзі прохання було задоволене і священик повернувся на попередню посаду [1.-1870.-27 лютого].

У своїх щоденниках Крижанівський пише про багатьох священно- і церковнослужителів Бердянська. В записах Василя Костянтиновича зустрічаємо імена священиків Соборної церкви Митрофана, Стефана, Володимира, Аполона, переведеного до Покровської церкви священика Іоанна, інших духовних осіб. У щоденнику за 1875 р.

В. Крижанівський навів список протоієреїв, які служили при бердянській Соборній церкві з дня її освячення. Серед них - Олександр Биршатський, Григорій Брюховський, Платон, Яків Чернявський, Аполон [1.-1875.-26 лютого]. На жаль, оригінал щоденника за цей рік втрачений, а в машинописній копії, яка збереглася, імена трьох протоієреїв пропущені.

Пише Крижанівський і про церковних старост (ктиторів) Бердянська. Зауважимо, що інститут церковних старост був запроваджений в Російській державі згідно з Іменним указом від 28 лютого 1721 р., а згідно із затвердженою імператором 17 квітня 1808 р. Доповіддю Синоду "Про