Строк повноважень церковних старост визначався в три роки, а кількість термінів, на які могла обиратись одна особа, не обмежувалась. Ті ктитори, які обирались на четвертий трирічний термін (не обов' язково підряд) мали бути представлені імператору для нагородження медалями, що носяться на шиї. Крижанівський повідомляє, що більше 12 років старостою Соборної церкви був купець Петро Пилипович Чадан, за сумлінну службу нагороджений срібною медаллю. Наступником Чадана став Головко, який займав цю посаду протягом трьох років, до 1865 р. 16 березня 1865 р. старостою було обрано почесного громадянина Бердянська Миколу Пантелеймоновича Константінова [1.-1865.-16 березня]. В 1870 р. старостою Соборної церкви замість М.П. Константінова став бердянський купець М. Головко [1.-1870.-21 березня]. 1 жовтня 1865 р. в щоденнику записано, що в нововлаштованій Покровській церкві старостою був купець Костянтин Приходько, а його товаришами Байдаков і Чупик.

Серед діянь бердянських старост, що заслужили на увагу Крижанівського, слід назвати влаштування в чистий четвер посеред Соборної церкви хреста з розп'яттям [1.- 1866.-26 березня], збирання пожертв на ікону Олександра Невського, яку громада вирішила влаштувати в пам'ять про урятування імператора від смерті [1.-1866.- 9,12,16 квітня].

Зі сторінок щоденників В. Крижанівського перед нами постають чисельні картини з духовного життя Бердянська. Тут ми зустрічаємо відомості про освячення релігійних споруд, інших будівель, церковні служби, обряди хрещення, вінчання, поховання, про пожертви на користь церкви. Неодноразово згадуються вдячні молебні. Приводом для останніх служили самі різноманітні події, від урятування імператора від смерті в результаті замаху [1.-1866.-6 квітня], дня народження імператора [1.-1866.-17 квітня], до спасіння з криги обладнання для підйому речей із затоплених під час Кримської війни пароплавів [1.-1866.-23 лютого] (відмітимо, що в останньому випадку вдячний молебень служився не в церкві, а на тому місці, де піднімались рештки затонулих військових пароплавів). Вдячний молебень служився і з ініціативи самого Крижанівського. Так, 20 липня 1870 р. в щоденнику відзначено: "Сьогодні служив акафіст Божій Матері і вдячний молебень Спасителю, з приводу завершення моєї справи з Канделарі, на мою користь, - що розпочалась в 1842-му році".

У цілому зазначимо, що записи В. Крижанівського свідчать про автора щоденників як про досить релігійну людину. В більшості з вищезгаданих подій церковного життя він брав участь особисто. Священики були в його будинку частими гостями. Василь Костянтинович був хресним батьком не однієї дитини [1.-1865.-2 червня; 1870.19 березня]. Неодноразово жертвував гроші на користь церкви, а в 1875 р. пожертвував церкві на кладовищі Євангеліє [1.-1875.-6 серпня]. Показником релігійності В. Крижанівського служать і наявні в його щоденниках систематичні відмітки про дати церковного календаря, а також постійна присутність в лексиконі висловів із згадуванням Господа. Наведемо лише деякі з них: "завдяки Богу", "майбутнє в руках милосердного Бога", "тут була воля Божа", "дай Бог", "слава Богу", "Бог його покарає, бо свята його десниця", "допоможи Боже", "Божа матір допомогла", "Допоможи Господь", "Береженого Бог зберігає", "Бог звільнив", "Бог рятував", "Благослови Господь", "Благодать Божа".

Наприкінці відзначимо, що щоденники В. Крижанівського є цінним джерелом не лише з церковної історії, але і з багатьох інших аспектів історичного минулого Південної України. З іншого боку, публікація цих документів поповнить джерельну базу досліджень з історії не лише Бердянська, але і регіону в цілому.

Джерела та література

Баханов К.А., Лыман И.И. Бердянск в дневниках титулярного советника В.К. Крыжановского. Крыжановский В.К. Дневники. - Запорожье, 2002.

Державний архів Запорізької області.

Державний архів Автономної Республіки Крим.

Державний архів Херсонської області