Т. О. Іріоглу

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ У БЕРЕЗНІ - ЖОВТНІ 1917 р. (за матеріалами періодичної преси)

В постіндустріальному суспільстві засоби масової інформації відіграють провідну роль у формуванні громадської думки та загальнодержавної стратегії економічного та політичного розвитку. Певним чином, цю тезу можна поширити і на хронологічно віддалені періоди української історії, а саме революційні події 1917 року. Важливість такого виду джерела як періодична преса, важко переоцінити, особливо у разі проведення мікроісторичних студій, адже саме періодика в той час була основним ЗМІ, дає можливість дослідити широкий спектр політичних, економічних та культурних явищ, актуальних для тогочасного суспільства. Особливо гостро стояла проблема місцевого самоврядування в період березня - жовтеня 1917 р., коли загальнодержавні зміни охопили всю Російську імперію, і на хвилі демократичного піднесення на місцях відбувся перерозподіл політико- адміністративних повноважень.

У контексті дослідження діяльності органів самоврядування періодична преса надає можливість виявити маловідомі аспекти, які в силу певних причин залишили після себе недостатньо документальних свідчень. До того ж, український дослідник М. Дмитренко зауважує, що такі матеріали надзвичайно цінні при вивченні персоналій, оскільки дають досить чітку уяву про роботу конкретних діячів і організацій, зафіксувавши їх роль в історії регіону [1, с.108].

Незаперечним позитивом матеріалів періодичних видань є можливість вивчати події майже пощоденно, супроводжуючи їх набором певних емоційно-ціннісних установок авторів, а особливо це важливо для досліджень періоду української революції та Громадянської війни [2, с.258]. Однак, при всій інформативності даний вид джерела має й певні недоліки, а саме, хаотизація та терміновість подання матеріалів - два аспекти, що постійно супроводжують діяльність редколегії того чи іншого видання. До того ж, як зауважив А. Моль, "фактично засоби масової комунікації самі визначають значимість фактів" [2, с.267].

За мету даної дослідницької розвідки було визначено реконструкцію моделі суспільно-політичної ситуації у Катеринославській губернії у 1917 році, крізь призму формування місцевих органів державної влади та самоврядування, спираючись на багатий інформаційний потенціал тогочасних періодичних видань регіону.

Проблема формування та діяльності державних органів влади і місцевого самоврядування після Лютневої революції у Росії має давню історіографічну традицію, започатковану ще в 20-ті роки минулого століття як безпосередніми учасниками революційних подій, так і професійними істориками. При цьому, дослідники зверталися, в основному, до історії створення та діяльності рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, як найбільш дієвих, з їх точки зору, органів революційної влади трудящих мас.

На висвітлення історії місцевого самоврядування радянською історичною наукою значною мірою впливало також досить негативне ставлення вождя більшовиків Леніна до буржуазних органів самоврядування дореволюційної Росії. Зокрема його оцінка земського самоврядування, як "п'ятого колеса" в системі російського державного управління, що не здатне змінити основ суспільного устрою, на довгий час стало вироком для нього, а дану проблематику було надовго вилучено з дослідницького арсеналу.

Лише у 60-80-х роках вивчення історії органів місцевого самоврядування за часів Тимчасового уряду радянськими вченими, в певній мірі, активізувалося. Проте, висвітлення питання в основному зводилось до негативної оцінки будь-яких проявів народної ініціативи, якщо вона не вкладалася у більшовицьке бачення проблем державотворення. Серед відомих дослідників цього часу можна виділити на загальноукраїнському рівні - М.А. Рубача, І.М. Бабія, С.М. Королівського, М.І. Супруненка, І.Ф. Кураса, П.І. Гарчева, Ю.І. Терещенка, Ю.М Гамрецького, Ж.П. Тимченко, О.Й. Щусь, І.В. Хміля, І.К. Рибалки, П.М. Тригуба [3]; на регіональному - В.Я. Борщевського [4] та М.Г. Гончаренка [5].

Лише на етапі формування незалежної Української держави почалася ґрунтовна робота з об'єктивного висвітлення найбільш заангажованих радянською історіографією проблем, серед яких державотворчий процес в Україні у 1917 році займає чільне місце. Про це свідчать роботи О. Реєнта [6], В. Солдатенка [7], Ф. Турченка [8], О. Щусь [9], Д. Яневського [10] тощо.

Переосмислюється й проблема взаємин Центральної ради з радами робітничих, селянських і солдатських депутатів. Ця проблематика вивчається істориками-регіоналістами Ю.В. Афоніним [11], В.С. Гвоздиком [12], В.Я. Яценко [15]. Так, в роботах Ю.В. Афоніна та В.С. Гвоздика історія формування органів державної влади та самоврядування на Катеринославщині є фоновим матеріалом для ілюстрації розміщення класових і партійно-політичних сил в регіоні. І лише в статті В. Я. Яценко безпосередньо розглядається еволюція владних структур міста Катеринослава у 1917 р.

Суттєвим комплексним дослідженням соціально-економічного і політичного розвитку регіону в зазначений період є робота Ф. Турченка та Г. Турченко, яка була надрукована в 2003 році: "Південна Україна: модернізація, світова війна, революція (кінець ХІХ ст. - 1921р.): Історичні нариси" [16]. Автори глибоко і всебічно показують труднощі, з якими довелося боротися місцевим органам влади регіону, в тому числі і на Катеринославщині, в силу значного погіршення життя людей в той буремний час.

Слід зазначити, що за радянських часів віддавалась перевага студіюванню центральних періодичних видань в силу загальнодержавної спрямованості історичної науки. На сьогоднішній день завдяки зміні загальноісторичної парадигми в Україні посилилась тенденція до вивчення місцевих видань, адже саме вони розкривають специфіку подій в певному регіоні в буремні революційні часи.

Після Лютневої революції 1917 року відбувся вибух видавничої діяльності, на Катеринославщині в цей час публікувалось понад 40 періодичних видань різної спрямованості, причому діяльність практично всіх дореволюційних газет майже припинилась [1, с.108].

За тематикою практично всі