Україномовна преса Катеринослава у 1917 р. була представлена слабо. Окрім "Селянської спілки" та двомовної "Народной жизни" з березня до серпня 1917 р. вийшло 22 номери "Віснику товариства "Просвіта", редактором якого був відомий політичний діяч, член Центральної Ради професор В.О. Біднов.

Досить вагомим джерелом у висвітленні проблем місцевого самоврядування були й періодичні видання повітових центрів губернії та заштатних міст і містечок, зокрема: "Известия Александровского уездного исполнительного комитета общественных и рабочих организаций", "Александровская мысль", "Единение" (Олександрівськ); "Верхнеднепровская народная газета", "Верхнеднепровский земский листок", "Верхнєдніпровська повітова земська газета", "Бюлетень Верхнеднепровского Уездного Народного комитета" (Верхнєдніпровськ); "Бюллетень Совета рабочих депутатов с. Каменское Екатеринославской губернии", "Бюллетень Каменского Временного исполнительного комитета общественных и рабочих организаций" (Катеринославський повіт); "Новомосковская жизнь" (Новомосковськ); "Голос крестьянина" (Слов'яно-Сербськ); "Степ" (Павлоград) тощо.

В газетах досить докладно і цікаво висвітлювалася діяльність нових органів державної влади та управління (центральних та місцевих), інших офіційних та громадських установ, політичних партій, профспілок та ін., розкривалося і буденне життя населення губернії тощо. Слід додати, що політичне обличчя цих часописів переважно було помірковано-ліберальним, опозиційним до революційного радикалізму, особливо до його крайніх проявів.

Після Лютневої революції кардинальних змін у системі управління державою майже не відбулося. На всі українські губернії, в тому числі і Катеринославську, формально поширювалася влада центральних міністерств та відомств Тимчасового уряду. Вже вранці 2 березня 1917 р., начальник Катерининської залізниці К.Н. Ваніфат'єв та міський голова І.В. Способний отримали телеграму від голови Державної Думи М.В. Родзянко, в якій повідомлялося про події в Петрограді і усунення царя від влади [15, с.164].

Представники старої адміністрації особливого опору на місцях практично не чинили і в основній своїй масі були готові служити новій владі. Так, місцевий губернатор Чернявський разом з начальником гарнізону генералом Виграном уже 3 березня 1917 р. прийшли в губернську земську управу на збори представників громадських організацій і заявили про свій перехід на сторону нового уряду. У свою чергу голова Катеринославської земської управи, звертаючись до губернатора, заявив, що зібрання прохає "його превосходительство про утворення комітету громадських діячів... при їхньому превосходительстві" [17, 8 марта].

При обговоренні його завдань представники робітників наполегливо доводили, що одного контролю з боку виконавчого комітету за діяльністю адміністрації недостатньо, що йому необхідно зосередити все керівництво губернією.

Після проведених виборів до складу Губернського виконавчого комітету громадських організацій (далі - ГВКГО) було обрано 21 члена і 8 кандидатів. Так постала ця установа, до якої на той час перейшла вища влада в губернії [15, с.165].

Важливо, що до складу комітету були обрані і національно свідомі українці: представники від "Просвіти", Губернського українського об'єднаного комітету, "Комісії для вивчення місцевого краю" та "Українського видавництва" [18].

Організаційне оформлення Катеринославського тимчасового губернського виконавчого комітету громадських і робітничих організацій (саме таку назву спочатку дістала ця установа) продовжувалося і в квітні-травні 1917 року. Так, на його засіданні 30 березня було визнано за доцільне доповнити склад цієї установи від кожного повітового виконавчого комітету його головою і трьома членами, і обов'язково - повітовим комісаром. 27 травня губернським комісаром і головою ГВКГО було знову обрано К.Д. Гесберга, товаришем голови - Г.М. Малтапара, помічниками губернського комісара - В.І. Осипова і С.Ф. Оссовського, секретарем - П.К. Соколова [15, с.165].

Аналогічні комітети створювались і в інших населених пунктах губернії. При цьому процедура обрання була досить різноманітною. У невеликих позаштатних містах і містечках виконавчі комітети вибиралися прямим голосуванням безпосередньо під час загальних зборів населення. Така процедура виборів була, наприклад, в Амур-Нижньодніпровську, робітничому селищі Катеринославського повіту, де 19 березня 1917 р. близько 3000 осіб обрали комітет із 40 осіб, сформувавши при цьому продовольчу, санітарну, міліцейську та інші комісії [19, 24 марта].

У ряді міст вибори відбувалися по куріях. У Нікополі (Катеринославський повіт), наприклад, таких курій було створено 4: міська, робітнича, селянська і вільних майстрів. При цьому від міщан і робітників було обрано по 9 осіб, від селян двох приміських сіл - 12 і від вільних майстрів - 3 особи [19, 14 мая].

У повітових адміністративних центрах краю виконавчі комітети формувалися, як правило, за рахунок гласних міських дум та представників від громадських об'єднань, політичних партій і рад робітничих і солдатських депутатів. Так, у Верхньодніпровську громадський комітет включав як представників місцевих громадських організацій, так і робітників [19, 19 марта]. У Новомосковську третину місць у виконкомі громадського комітету отримали представники ради робітничих і солдатських депутатів [19, 6 апреля]. У Павлограді міський комітет формувався за квотою: від