4 березня 1917 р. відбулося перше засідання Катеринославської ради робітничих депутатів. Головою було обрано меншовика Орлова, його заступником - Шаляпіна. У Катеринославській раді першого скликання було 4 більшовика. У квітні 1917 р. вони вже одержали 30 місць з 250, або 12% складу ради [25, с.92].

Інтенсивно процес будівництва рад відбувався в Донбасі. Тут вони формувалися не тільки в порівняно великих населених пунктах, а й в невеликих робітничих селищах, на окремих рудниках. До кінця березня в Донбасі налічувалось більше 100 рад, які здійснювали заходи щодо координації своєї діяльності. Виникали перші територіальні об' єднання рад - районні, повітові, губернські, обласні (крайові) [4].

Ухвалу про утворення районних об'єднань було, наприклад, прийнято в середині березня на Бахмацькій конференції рад Донбасу. Обиралися й повітові ради. У деяких губерніях України пройшли губернські з'їзди рад робітничих і солдатських депутатів [5].

Формування рад поряд з місцевими установами Тимчасового уряду вже було, по суті, початком ліквідації державного апарату самодержавства. Наприклад, в Горлівці і на рудниках органи влади Тимчасового уряду до кінця березня практично припинили своє існування, встановилось одновладдя місцевих рад.

З часом аналогічна ситуація виникла і в Катеринославі. Не пізніше 14 червня К.Д. Гесберг був змушений навіть скласти з себе повноваження губернського комісара та голови ГВКГО, пояснивши це тим, що місцева рада виступала самостійно, і, таким чином, склалося становище, за яким ГВКГО ставав, начебто, зайвою установою, незважаючи на те, що до складу його президії входили і представники самої ради, але ГВКГО фактично ігнорувався, і за таких умов К.Д. Гесберг не вважав для себе можливим залишатися на посадах, які він займав. З середини червня по середину серпня обов'язки губернського комісара виконував В.І. Осипов [15, с.167].

Стосовно структури рад, то вона була, в основному, однотипною. Загальні збори виступали вищим законодавчим органом для усіх виборщиків. Обрана загальними зборами президія виконувала представницько-розпорядницькі функції. Виконавчим органом рад був виконком, який обирався для оперативного вирішення великої кількості питань, з якими зіштовхувались ради. Пленум ради обирав спеціальні постійні і тимчасові комісії, які виконували всю практичну роботу. Головою зборів був голова ради. Усі питання зборів вирішувались простою більшістю голосів. Законну силу рішення окремих комісій набувало тільки після санкції юридичної комісії.

Процес створення рад селянських депутатів у різних районах губернії активізувався з літа 1917 р., проте серйозного впливу на суспільно-політичне життя в регіоні вони не мали. Право участі у виборах сільських і волосних рад надавалось усім громадянам, незалежно від національності, віросповідання і статі. Сільські ради прийшли на зміну сільським управам, а волосні ради - волосним правлінням [26, с.54]

З поваленням царизму в лютому 1917 р. були створені сприятливі умови для відновлення української державності. Процеси розбудови власне українських органів місцевого самоврядування пов'язані з діяльністю повітових, губерніальних українських рад, а також безпосередньо з діями УЦР.

Якісно новий стан розгортання українського національно-визвольного руху в краї був пов'язаний з результатами роботи Українського національного з'їзду, що проходив у Києві 6 - 8 квітня 1917 р. Отримавши повноваження представницького органу українського народу, Центральна Рада після цього з'їзду постановила "для оборони національних, політичних прав українського народу створити на місцях губерніальні, повітові, а у великих містах - міські українські ради з представників політичних партій та громадських і культурно-просвітніх об'єднань у кількості 70 - 80 чоловік у кожній" [27, с.72].

Одна з перших таких рад була створена 5 травня 1917 р. у Катеринославі на чолі з А. Шкамардою. До її складу ввійшли шість представників товариства "Просвіта" (Є. Виновий, Б. Усик-Бадилевський, М. Федоров, А. Синявський, Ю. Павловський, В. Януса), три - від видавничого товариства, два - від учительського товариства, шість - від об'єднаного комітету автономістів-федералістів, один - від українського комітету робітників і службовців депо станції Катеринослав, два - від українського гуртка служби рухів, п'ять - від українського товариства поштовиків і вісім - від військової організації. Крім того, до неї також входили члени Центральної Ради В. Біднов, Ф. Дубовий, К. Герасимів, М. Кузьменко, Ф. Сторубель, П. Тушкан. Основною метою діяльності ради було впровадження в життя рішень Української Центральної Ради [28, 17 травня, 11, 14, 18 червня].

І все ж найбільші сподівання Тимчасового уряду щодо стабілізації ситуації як в державі в цілому, так і в окремих регіонах зокрема, були пов'язані із глибокою реформою діяльності органів місцевого самоврядування: міських дум і територіальних земств.

Першим кроком в цьому напрямку стали міські вибори, що проводилися згідно з постановою Тимчасового уряду від 15 квітня 1917 р. і "Тимчасовими правилами про проведення виборів гласних міських дум" на основі загального, прямого, рівного голосування.

Узагальнюючу муніципальну програму загальноросійських партій, що входили в "соціалістичний блок" під час виборів у міські думи на Півдні України, можна відстежити, насамперед, за місцевою пресою. Ось її складові частини:

міське самоуправління зобов'язане обслуговувати на засадах повної автономії всі місцеві потреби населення;

управлінню міської думи повинні