дума наділяється правом політичної ініціативи і петиції [12, с.115].

Крім цих вимог, у програмах усіх соціалістичних партій ставилось питання про створення широкої муніципальної власності на підприємства загального користування та обслуговування, збільшення міського земельного фонду та його муніципалізація, відчуження монастирських і церковних володінь; сприяння розвитку муніципального виробництва, всебічна допомога споживчій кооперації і будівельним кооперативам, що займаються будівництвом для найбідніших верств населення [29, 25 июня].

Більшовики вимагали повної демократизації управління міським господарством, усунення комісарів Тимчасового уряду від нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, надання виборчих прав усім громадянам, що досягли 18-річного віку, а не 20-ти років, як було встановлено Тимчасовим урядом. Значну увагу було приділено питанням народної освіти, охорони здоров'я тощо [30, 20 августа].

Ліберально-консервативні сили, очолювані кадетами, включившись у виборчу кампанію, намагалися переконати широкі верстви населення, що вибори до міських дум не мають політичного значення, обмежували завдання муніципальної кампанії рамками суто економічної боротьби за реформи в міському господарстві при збереженні існуючого капіталістичного ладу. "Не політика й соціалізм, а велика і складна культурно-господарська робота потрібні в думі, якій за новим законом відведено широке поле діяльності", - виголошували кадети Катеринослава. Відшуковувати "шлях взаємних поступок і поліпшення форм співжиття" закликали і прихильники кадетів із числа домовласників цього міста [31, 4 июля].

Розглянемо результати муніципальної кампанії в губернії на деяких прикладах. 13 серпня відбулися перевибори Катеринославської міської думи на нових, демократичних засадах по 24 списках партій і блоків. З 120 місць гласних есери отримали - 24, більшовики - 22, меншовики - 14, українські партії - 6. Міським головою було обрано есера В.І. Осипова, який займав цю посаду до розпуску міської думи в травні 1918 р. Заступником голови обрано було більшовика Г. Петровського. В управі основні посади належали більшовикам. Сама ж дума, в якій перевагу дістали есери та меншовики, протягом всього часу свого існування, виступала в опозиції до більшовиків [15, с.167].

Матеріали місцевої газети "Единение" дають можливість досить об'єктивно і точно показати хід і результати виборів в Олександрівську. В місті конкурувало 10 списків. Із 28 555 виборців проголосувало 18 432 (64,6%) осіб [29, 6 июля]. Впевнену перемогу отримав соціалістичний блок (РСДРП(о) та с.-р.). За нього проголосували 59,2% виборців, що дало їм змогу провести 32 депутати із 53 гласних думи. Друге і третє місця поділили між собою єврейський позапартійний демократичний блок (за нього проголосувало 2 175 осіб (11,8%) чол. і український соціалістичний блок (за нього проголосувало 1998 осіб (10,8%) чол.). Згідно з квотою вони провели в думу по 6 депутатів [13, с.62].

Серйозною політичною акцією восени 1917 р. були вибори органів самоврядування на селі. Згідно з постановами Тимчасового уряду від 21 і 25 травня в країні мали бути проведені вибори волосних, повітових і губернських земських гласних [32, 1 октября].

Необхідно зазначити, що в дореволюційній Росії з 1890 р. обирати і бути обраними могли тільки поміщики-дворяни. Селяни обирали тільки кандидатів у повітові земські збори. Далі все було в руках губернатора, який з числа обраних кандидатів призначав гласних, які були поставлені під контроль та нагляд державної адміністрації: обрані голови повітових та губернських земських управ затверджувалися відповідно губернатором та міністром внутрішніх справ; всі постанови земських управ мали затверджуватися губернаторами або міністром внутрішніх справ, і вони могли їх скасувати; виборні земські службовці були включені до загально-адміністративної системи.

Земства складалися із губернських та повітових земських зборів і їх виконавчих органів - губернських і повітових земських управ. До компетенції земств входили місцеві господарські, соціальні та культурні справи: завідування, утримання і будівництво місцевих шляхів, організація медичного обслуговування населення, народної освіти, налагодження поштового зв'язку, страхування, протипожежної справи тощо. За новим законом їх функції значно розширялися [33, с.21].

Також було розв'язане давнє питання про взаємовідносини між міським та земським самоуправлінням, хоча й з деякими недоліками. Згідно з постановою Тимчасового Уряду від 21 травня 1917 р. із земського підпорядкування повинні були виокремлюватися з 1918 р. наступні міста: в губернські земські одиниці - Москва, Петроград, Одеса й Київ; в повітові - усі губернські міста та найбільші повітові [32, 1 октября].

При цьому, наголошувалося, що виокремлення повинно було відбутися добровільно зі згоди міст і земств, якщо ж цього не станеться до 1 грудня 1917 р., то "Міністерство Внутрішніх Справ разом з Міністерством фінансів самі проведуть цей розподіл".

Цікаво, що на місцях реакція земських представників на реалізацію даної реформи була досить негативною. На шпальтах місцевих газет вони наголошували на переобтяженості земських установ та несвоєчасності такого роду реформуванні, від чого можуть постраждати як городяни, так і сільські мешканці.

Зокрема, автор статті "Виокремлення міст із земств" Б. Вєсєловський наголосив, що саме земство зацікавлено у зменшенні строків виокремлення, адже це "обумовлено простим розрахунком: на певній стадії земство буде одержувати від міста менше, ніж буде витрачати на городян" [32, 1 октября].

Досить цікавою була думка Б. Вєсєловського й щодо селищного самоврядування, яке вводилось постановою від 15 липня 1917 р. Автор стверджував, що ця реформа позитивно відіб'ється на розбудові селищ, адже деякі