Т.О. Лахач

ВЕДЕННЯ КНИГ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ В ПЕРШІ РОКИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

Метричні книги ще задовго до ХХ століття містили сукупність актів як церковної, так і громадянської реєстрації. За наявності законодавчо закріпленого розуміння терміна "акт" як документ, що засвідчував належність до того чи іншого стану, вони були загальними актами для всіх суспільних верств, оскільки фіксували такі всестанові події, як народження, шлюб і смерть [1.- С.1524]. Д.М. Антонов, І.О. Антонова відзначають, що "метрики несли елемент зрівнювання станів, адже вони стали першим і довгий час залишалися єдиним всестановим джерелом" [2.-С.24].

Перехід до досконалішого тлумачення терміна "акт" відбувся наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття, коли здійснювалося широше його пояснення як факту й дії. Це, у свою чергу, позначалося на розвитку сучасної системи реєстрації актів громадянського стану, де поняття "запис актів громадянського стану" містить термін "акт" у розумінні дії, а відповідні документи, якими це фіксується, називаються "книгами реєстрації актів громадянського стану" [3.-С.57].

Дослідники дореволюційної практики документування станової належності особи й ведення метричних книг відзначають значення метричних книг для забезпечення державно-фіксальних, а також приватно-станових прав окремих осіб, що визначило певне оформлення, структуру і зміст метричних книг [4.-С.83 ].

Так на підставі російського законодавства здійснювалася реєстрація чотирьох актів громадянського стану: шлюбу, народження, смерті та розірвання шлюбу. В одній із найбільших метричних книг - книзі реєстрації актових записів містилася інформація про тих, хто народився: дата народження і хрещення, статус, ім'я, по батькові тощо (див. табл. 1) [5.-Ф.П.706.-Оп.2.-Спр.7.-Арк.3].

Про померлих того чи іншого повіту йшлося у Книзі реєстрації актових записів про смерть. Тут зазначалася стать померлого, дата смерті, а також "кто исповедовал и преобщал", "совершал погребение" та місце поховання (див. табл. 3) [5.-Ф.П.7706.-Оп.2.-Спр.7.-Арк.79].

Забігаючи наперед, зазначимо, що з 1 червня 1919 року поховальні релігійні обряди згідно з декретом "Про кладовища і похорони" були передані Раднаркому УСРР, відповідно до якого, записи до метричних книг здійснювалися в тому самому вигляді, але жодне поховання не могло бути допущене управлінням кладовища без наявності документа, виданого місцевим підвідділом записів актів громадянського стану, що засвідчував реєстрацію в ньому факту смерті даної особи.

Після скликання Всеросійського Церковного собору в серпні 1917 року, коли стрімко руйнувалася традиційна релігійно-політична система Росії, записи про розірвання шлюбу стали новим перетворенням. Декретом "Про розірвання шлюбу" ліквідували розлучення за релігійним обрядом. Дана постанова була прийнята на засіданні ВЦВК РСФРР та опублікована за підписами В.І. Леніна та Я.М. Свердлова 18 грудня 1917 року.

Отже, революційне відокремлення церкви від держави передувало скасуванню всіх станових, релігійних, майнових обмежень як укладання шлюбу, так і в його розірванні. Натомість із 1918 року в книзі реєстрації актових записів про розірвання шлюбу знаходимо вказівки на місце проживання розлученого подружжя, виклик їх до загсу через місцеву газету, якщо така мала місце в населеному пункті тощо (див. табл. 4) [8.-С.108].

Як бачимо, метричні книги за своєю кількістю зареєстрованих актів громадянського стану відбиваали всю кількість фактичних подій: народжень, шлюбів, смертей, розлучень. На їхній останній сторінці розміщувався остаточний напис про кількість зареєстрованих осіб і аркушів.

Проте такий акт громадянського стану, як укладання шлюбу, супроводжувався не тільки записом до метричних книг, а і збиранням попередніх відомостей про нареченого і наречену в "обыскные" книги. Вони мали віддрукований зміст і пропущені місця для заповнення даних від руки. На кожній сторінці була назва "обыск брачный" і порядковий номер, що засвідчував фактичну кількість бажаючих взяти шлюб. Нижче записувалися відомості про наречених: ім'я, по батькові, прізвище, становище у промислі, віросповідання, вік, сімейний стан перед шлюбом тощо. Обов'язково вказувалося, чи є згода батьків на даний процес, і визначалася його попередня дата й місце проведення. Уся інформація містилася на двох листках і в кінці закріплювалася підписами нареченого, нареченої та священника [5.-Ф.П.706.-Оп.2.-Спр.5.-Арк.144].

Таким чином, суспільним, церковним і державним інтересам до початку ХХ століття слугували не тільки метричні книги, а й "обыскные" книги ("обыски брачные"). Вони давали детальнішу і змістовну інформацію про наречених. Але за часів радянської влади почали створюватися установи загсу, у результаті чого потреба у веденні "обыскных" книг відпала.

Характерним є те, що у перші роки радянської влади, як і за царських часів, теж відбувалася реєстрація чотирьох типів актів громадянського стану: шлюбу, народження, розлучення та смерті. Реєстрацією займалися органи радянської влади відповідно до правил, закріплених декретами Раднаркому УСРР "Про громадянський шлюб і про ведення книг актів громадянського стану" та "Про розлучення" від 17 лютого 1919 року, опублікованих за підписами голови Раднаркому УСРР Х. Раковського, наркома юстиції УСРР О. Хмельницького та керуючого справами уряду М. Грановського 20 лютого того ж року [10.-С.37].

Доки центральними відомствами Наркомату внутрішніх справ УСРР запроваджувалися нові форми бланків, книг реєстрації актів громадянського стану із зразками їхнього заповнення, місцеві підвідділи загсу робили записи шлюбу, народження, розлучення, смерті у старих, переважно православних метричних книгах, змінюючи їхню розмітку, назви деяких колонок. (Див. табл. 5) [5.- Ф.П.9126.-Оп.1.-Спр.3.-Арк.36].

Як бачимо на прикладі запису Полтавського губернського підвідділу загс, переплетених у "реєстр шлюбів" і датованих 1920 роком, відміток про виконання релігійних обрядів, віросповідання й сімейний стан уже немає. Натомість