У різних регіонах Україні під час організації установ загсу з кінця 1919 р. зазначалося, що це відбувається тут вдругеє.Із березня по червень 1919 року тривав короткий перший період "громадянської реєстрації". Але у результаті "Денікінської навали" були втрачені книги і діловодство підвідділів загсу, а це означає, що відсутні і всі дані для оцінки їх діяльност.

Слабким місцем у роботі окружних підвідділів загсу тоді були архіви метричних книг, вилучені з архівів "духовної" консисторії. "Викинуті волею обставин, головним чином через нехватку приміщень зі своїх старих сховищ, - йшлося у звіті Харківського окружного підвідділу загсу за період з 12 грудня 1919 року по 25 квітня 1920 року, - вони часто звалені в безладі і багато ще сили і засобів належало докласти, щоби зробити їх працездатними". "А архіви ці дуже необхідні для роботи, - як далі стверджували автори вказаного звіту, - вони потрібні і при складенні мобілізаційних списків, і для видачі довідок про вік дітей, які вступають до школи, і для отримання документів, що засвідчували б вік осіб, що потребують соціального забезпечення і членів їхніх сімей (для визначення складу працездатності останніх), і для надання відомостей народному суду, що постійно звертається за архівними довідками до окружного підвідділу" [13.-

С.1].

У результаті ліквідаційним відділом у справах відокремлення церкви від держави в 1921 році було запроваджено форму звітності про метричні книги у вигляді заяв, що складалися з 4-х питань і розповсюджувалися серед монастирів, храмів тощо. Як приклад наведемо фрагмент такої заяви:

"1. С какого года имеются в церковном архиве церковные метрические книги?

Имеются ли в церковном архиве так называемые "брачные обыски"?

Имеются ли в церковном архиве так называемые черновые метрические книги, если да - с какого года?

Какие бумаги, дела и т.п. имеются вообще в архиве помимо книг? " [14.-С.11].

Обов'язковою умовою було заповнення таких заяв і надіслання їх у місцевий совдеп, але

не пізніше ніж через два тижні з моменту отримання. Якщо ж відповідь вчасно не надсилалася або зміст заяви не містив у собі повної інформації, це загрожувало керівникам певних установ арештом. Зазначимо, що результатом такого запровадження в Росії та Україні став наказ негайної здачі відповідних книг записів до місцевих підвідділів записів актів громадянського стану [14.-С.12].

Задекларована принципова відмова радянської влади від дореволюційної практики ведення метричних книг значною мірою зумовила проголошення основного правила про безоплатність записів громадянського стану, але не стала на заваді встановленню зборів за видачу документів на основі цих записів - копій, виписок про народження і смерть, довідок чи свідоцтв і посвідчень, що прирівнювалися до виписок. Вони, як і оригінали, згідно з постановою ВУЦВК УСРР від 5 квітня 1922 року під назвою "Статус про Державний гербовий збір", починаючи з 1 квітня цього року підлягали звичайному гербовому збору в 60 копійок в довоєнних карбованцях [10.-С.272-276].

Разом із гербовим збором і сумами на витрати за публікації та за видачу витягів і довідок із метричних і реєстраційних книг стягувався місцевий збір. Його ставки, визначені в УСРР постановою ВУЦВК і Раднаркому від 17 січня 1923 року "Про встановлення місцевого збору за видачу виписок і довідок з реєстраційних книг" у розмірі, не вищому за 15-разову суму належного гербового збору, були зменшені постановою ВУЦВК і Раднаркому від 6 лютого цього року і становили не більше 2 карбованців золотом [10.-С.52,93-94]. Ці факти свідчать про те, що так чи інакше регламентація записів актів громадянського стану об' єктивно була включена до системи соціально-економічних відносин, що складалися у республіках СРСР в умовах непу.

З 1924 року книги реєстрації актових записів про одруження кардинально змінили свою форму. Якщо до цього часу вони відображали те саме, що й церковні метричні книги, то тепер їхній зміст набував нового значення. [Див. Табл. 6] [5.-Ф.П.9126.-Оп.1.-Спр.26.-Арк.38].

Змін зазнали і книги реєстрації актових записів про народження, розлучення та смерть. У їхній основі тепер лежала інформація не тільки про соціальний стан кожної особи, а й про всестанові події в цілому. Слід зазначити, що збирання таких відомостей, як становище у промислі, грамотність, національність тощо, дозволяли керівництву країни контролювати ситуацію порядку в шлюбно- сімейних відносинах і допомагати в подальшому впроваджувати нові форми законності.

З початку 1920-х років з'являються і стають звичними книги реєстрації актових записів про зміну прізвища й імені. Таке нововведення стосувалося не тільки дорослого населення, а й дітей, які за згодою батьків з різних приводів (наприклад з приводу "октябрин") змінювали прізвище та ім'я.

Усе сказане дає змогу зробити висновок, що до революційних подій 1917 року метричні книги були загальними для всіх верств актами. Зміни відбулися, коли Декретом "Про громадянський шлюб, про дітей і про ведення книг актів стану" та Декретом "Про розірвання шлюбу" в 1917 році ліквідували шлюб і розлучення за релігійним обрядом. Відтоді почала розвиватися нова система - реєстрації актів громадянського стану. У документах, що мали назву "книги реєстрації актів громадянського стану", містилася інформація про шлюб, народження,