Мабуть, із усіх грецьких авторів першорядне значення має твір візантійського імператора Костянтина Багрянородного "Про управління імперією". Цей твір складений в 948-952 р. [9.- С.5]. Відомості Костянтина важливі для з'ясування локалізації літописних уличів. Його свідчення про "підплатіжність уличів" Русі допомагає визначити дату підпорядкування уличів київським князям. Деякі описання Костянтина розповідають про тотемні уявлення слов'ян. Костянтин Багрянородний - єдиний автор, що повідомляє більш-менш докладно про далматинських слов'ян - тервунян у ранній період їхньої історії. Тервуняни, можливо, пов'язані спільним походженням із тиверцями. Про тих же тервунян повідомляє й інший твір візантійської літератури "Продовжувач Феофана. Життєписи візантійських царів" [37.-С.122].

"Історія" візантійського автора другої половини Х ст. Лева Діакона - найбільш повне джерело для вивчення комплексу проблем, пов'язаних з історією Карпато-Причорномор'я в цю епоху. У ньому ж містяться відомості про тотемні уявлення у східних слов'ян, у тому числі опис язичницького похоронного обряду воїнів Святослава в період боїв біля Доростолі [38.-С.78-79].

Михайло Пселл, автор твору "Хронографія" (ХІ ст.), пише про обставини останнього походу руських на Константинополь у 1043 р., пов'язуючи їх з міцністю влади київських князів у Карпато-Причорномор'ї в цей час [39.-С.95-97].

Східні джерела. Свідчення арабських авторів про Карпато-Причорноморські землі дуже невизначені [42]. Відомо, що арабські автори при описі територій в Європі, заселених слов'янами, не були достатньо інформовані в географічних і етнічних визначеннях. Інколи, навіть неясно, яких слов'ян розуміти під "Ас-Сакаліба" арабських джерел - західних або східних. Сходознавцями давно визнано, що "арабські письменники середньовіччя, як правило, не виділяють територіальну або державну розбіжність слов'янських народів" [40.-С.209]. У зв'язку з цим складно виявити у величезному масиві творів арабської ранньосередньовічної літератури, свідчення, які б точно відносились до Карпато-Причорноморських земель.

І все ж в арабського автора Мутахара Ал-Макдісі (Х ст.) [41.-С.308-310] є свідчення про час підпорядкування руським князям уличів. Вони ж містяться в повідомленнях східних авторів - Ібн-Хордадберга (ІХ ст.), Ібн-Русте (Х ст.), Ал-Марвазі, Анонімного перського географа Х ст., перського автора Гардізі ХІ ст. - про сутички русів з угорцями в період пошуку останніми батьківщини [19.-С.177-178; 42.-С.387-408; 43.-С.148,159].

Дані про уличів містяться у творах Ал-Масуді (Х ст.), у матеріалах "єврейсько-хазарського листування" Х ст., повідомленні про народ Uglisnus у Йосипа Бен-Гуріона [44.-С.31]. Свідчення про зв'язки з уличами і тиверцями містяться також у єврейського хронографа середини Х ст. "Книга Іосипон" [45.-С.30-39]. Повідомлення про народ "Улах" є і в "Географії" вірменського автора Вардана (пом.1271 р.) [46.-С.176].

Таким нині постає наявний фонд наративних відомостей про тиверців і уличів у сучасному джерелознавстві. Його стислий опис і узагальнення і є метою цієї статті.

Джерела та література

Добролюбський А.О., Сапельняк Т.І. Характерні риси історико-культурного процесу на південному заході України // Південний архів (історичні науки). - Херсон, 2000. - Вип. ІІІ.

Добролюбский А.О. Кочевники Северо-Западного Причерноморья в эпоху средневековья. - К., 1986.

Повесть временных лет / Подготовка текста, статьи и комментарии Д.С. Лихачева. - М.; Л., 1950. - Ч. I-II.

Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). - Т. 2: Ипатьевская летопись. - 1962. - М., 1962; Т. 39: Софийская первая летопись по списку И.Н. Царского. - М., 1994.

ПСРЛ. - Т. 9: Патриаршая или Никоновская летопись. - М., 1965.

ПСРЛ. - Т. 7: Летопись по Воскресенскому списку. - СПб., 1856.

ПСРЛ. - Т. 41: Летописец Переяславля Суздальского (Летописец русских царей). - М., 1995.

Новгородская Первая летопись старшего и младшего изводов (НПЛ) / Под ред. А.Н. Насонова. - М.; Л., 1950.

Константин Багрянородный. Об управлении империей. Текст, перевод, комментарий. - М., 1991.

Матузова В.И. Английские средневековые источники ІХ-ХІІІ вв. Тексты, перевод, комментарий. - М., 1979.

Глазырина Г.В., Джаксон Т.Н. Древнерусские города в древнескандинавской письменности. Тексты, перевод, комментарий. - М., 1987.

«Великая хроника» о Польше, Руси и их соседях ХІ-ХІІІ вв. (перевод и комментарии) / Сост. Л.М. Попова, Н.И. Щавелева. - М., 1987.

Карамзин Н.М. История государства Российского: В 12 т. - М., 1989. - Т. 1.

Шафарик П.И. Славянские древности. - Т.1.- Кн. І, ІІ; Т.2. - Кн. І, ІІ, ІІІ. - М., 1848.

Дашкевич Н.П. Болоховская земля и ея значеніе въ русской истории // Труды Третьяго Археологическаго Съезда въ Россіи, бывшаго въ Кіеве въ августе 1874 года. - Томъ второй. - Кшвъ, 1878.

Барсов Н.П. Очерки исторической географии. География начальной (Несторовой) летописи. - Изд. 2. - Варшава, 1885.

Шушарин В.П. Русско-венгерские отношения в IX в. // Международные связи России до XVII в. - М., 1961.

Шушарин В.П. Древнерусское государство в западно- и восточноевропейских средневековых памятниках // Новосельцев А.П., Пашуто В.Т., Черепнин Л.В., Шушарин В.П., Щапов Я.Н. Древнерусское государство и его международное значение. - М., 1965.

Бибиков М.В. Новое издание латинских и византийских источников // Древнейшие государства на территории СССР. Материалы и исследования.1981 г. - М., 1983.

История Венгрии: В 3 т. - М., 1971. - Т. 1.

Нидерле Л. Славянские древности. - М., 1956.

Латиноязычные источники по истории Древней Руси. Германия. 1Х-первая половина ХІІ в. / Составление, перевод, комментарий М.Б. Свердлова. - М.; Л., 1989.

Гельмольд. Славянская хроника / Предисловие, перевод и примечания Л.В. Разумовской. - М., 1963.

Латиноязычные источники по истории Древней Руси. Германия. Середина ХІІ