УДК 94:371.671(477)

С. С. Баханова

Д. ДОНЦОВ НА СТОРІНКАХ СУЧАСНИХ ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКІВ З ІСТОРІЇ

Важливим внеском у розвиток ідеї незалежної України стали теоретичні надбання Д. Донцова, тому звернення до його спадщини сьогодні є вельми актуальною проблемою. Досліджуючи цю проблему, сучасні історики залучають широке коло джерел, звертаючи останнім часом увагу і на шкільні підручники, оскільки саме вони впливають на формування суспільної свідомості покоління, що підростає. Ключові слова: Д. Донцов, інтегральний націоналізм, історіографічний аналіз, шкільний підручник.

Процес розбудови української незалежної держави продемонстрував необхідність не тільки зосередження уваги на розбудові державних структур, а й на усвідомленні суспільством національної ідеї як об'єднувального чинника держави. З кінця ХіХ й упродовж майже всього ХХ століття такою власне була ідея незалежності України.

Важливим внеском у розвиток ідеї незалежної України стали теоретичні надбання Д. Донцова, тому звернення до його спадщини сьогодні є вельми актуальною проблемою. Досліджуючи цю проблему, сучасні історики залучають широке коло джерел, звертаючи останнім часом увагу і на шкільні підручники, оскільки саме вони впливають на формування суспільної свідомості покоління, що підростає.

У сучасній історіографії є низка розвідок шкільних підручників з історії та історіографічних джерел (В. Мисан, М. Фукс, О. Удод та ін.) та специфічного виду історичної літератури (Я. Грицак, Н. Яковенко), становлення сучасних підручників з історії (С. Кульчицький, П. Панченко, Ф. Турченко, Г. Швидко та ін.). Є публікації присвячені висвітленню в підручниках з історії України окремих історичних подій та явищ: радянського тоталітаризму (Ю. Шаповал, А. Жив'юк), Другої світової війни (В. Ільїн, І. Гирич), С. Петлюра (С. Литвин). Однак в українській історіографії не було спеціальних досліджень, присвячених історіографічному аналізу шкільної навчальної літератури з погляду розкриття в них ідей Д. Донцова.

Метою даної статті є за допомогою аналізу історичного матеріалу, що міститься у сучасних шкільних підручниках з історії України, простежити основні тенденції в оцінках істориками ідеології інтегрального націоналізму.

Об'єктом дослідження є зміст шкільних підручників з історії України кінця ХХ - початку ХХІ століття, а предметом - висвітлення в них поглядів Д. Донцова.

За радянських часів у шкільних підручниках за ОУН не згадувалося лише на початок 90-х рр. у перших навчальних книгах з історії України часів незалежності інформація про існування Організації українських націоналістів (ОУН) та її діяльність почала з'являтись, але з притаманним радянській історіографії негативним посвідченням. У пробному посібнику М. Коваля, С. Кульчицького, Ю. Курносова, В. Сарбея (1991 р.), у параграфі "Возз'єднання західноукраїнських земель з УРСР", ОУН лише згадували як одне з націоналістичних угруповань, утворене в 1929 році. Його діяльність подавалась як культурницька й проповідницька ("спільно з представниками української католицької церкви"), зводилася до антипольської боротьби за "утворення суверенної української", "самостійної України - незалежної як від Польщі, так і від Радянського Союзу" [3, с.209]. У 1992 р. матеріал про ОУН було внесено до проекту програми з історії України, але лише в 11 класі, у зв'язку з новим станом у його діяльності у контексті спроби проголошення у Львові самостійної української держави і потім розгорнутої діяльності ОУН-УПА в 1943 р.

Вже у матеріалах до підручника (1992 р.) М. Коваль, С. Кульчицький, Ю. Курносов, розглядаючи соціально-економічне та політичне становище західноукраїнських земель параграф "Злочинний зговір Сталіна з Гітлером у 1939 р. і доля західноукраїнських земель" дещо розширюють інформацію про ОУН. Окрім дати заснування, місця (Відень), подаються прізвища очільника та провідних діячів (Є. Коновалець, А. Мельник, С.Бандера, Я.Стецько та ін.). ОУН визначається як ідеологічно-політичний рух; чіткіше вимальовується мета - духовне відродження нації та її історичних традицій, утворення суверенної української держави. Діяльність ОУН розглядається у двох площинах - з одного боку, пропаганда ідей через друковані органи та громадські організації в інших країнах, "участь у економічних та політичних виступах трудящих", з іншого, - збройні методи боротьби, теракти. Разом з тим, відчувається негативне забарвлення матеріалу. Так, зберігаються оцінки ("різних націоналістичних угруповань", "організації націоналістичного спрямування спільно з представниками української католицької церкви"); наголошується на особливості організації (панування в ній атмосфери "фанатичного патріотизму, готовності жертвувати життям - і своїм, і інших - за національну ідею") та на протистоянні в самій організації ("впродовж суспільно-політичної діяльності в ОУН мали місце конфлікти серед її керівництва, відбувалися розколи організації"); разом з назвою друкованого органу використовується специфічний термін ("офіціоз "Розбудова нації") [4, с.311]. Однак на цей час у підручниках не йшлося про ідеологічні засади організації.

Автор іншого підручника з новітньої історії України (1994 р.), Ф. Турченко, надає опису діяльності ОУН значно більше місця. Історик зосереджує увагу на існуванні різних політичних партій на західноукраїнських землях та на політичній боротьбі, що розгорнулася там у 20-30 роках ХХ століття. Для цього він відводить окремий ліхтарик "Формування Організації Українських Націоналістів (ОУН)". Пояснюючи причини того, чому "наростали нетерпіння, схильність до безкомпромісних, крайніх методів боротьби" серед українців, він наголошує на особливості системи міжнародних відносин у Європі. Автор чіткіше визначає мету організації - "утворення самостійної української держави", подає інформацію про діяльність ОУН і наслідки ("терор викликав репресії з боку польських властей"). У Ф. Турченка члени ОУН виглядають не "фанатичними патріотами", а молодими людьми, які заради досягнення