Уперше термін "інтегральний націоналізм" та ім'я Д. Донцова з'являється в шкільній програмі 1996 р. в контексті вивчення західноукраїнських земель в 1920-1939 рр. та українських підручниках 1998 р. У новому виданні підручника Ф. Турченка (1998 р. і зберігатиметься у наступних) матеріал про ОУН доповнено поясненням сутності ідеології "інтегрального" націоналізму: "Нація оголошувалася Д. Донцовим абсолютною цінністю, а досягнення незалежності України - найвищою метою. Для досягнення цієї мети є прийнятними будь-які методи", - що робило зрозумілим різноманітність форм діяльності оунівців. У тексті ідеологічні засади ОУН схарактеризовано як тоталітарні й зауважено, що український визвольний рух зазнав впливу домінуючих тенденцій політичного життя Європи того часу. Разом з тим, чітко виведено відмінності українського чинного націоналізму, які полягають у тому, що "на відміну від європейських тоталітарних ідеологій (націонал-соціалізму, фашизму, комунізму)", він виник у середовищі пригнобленої нації, спрямований на боротьбу за незалежність, не зазіхає на незалежність інших націй [9, с.289]. Матеріал підручника доповнювався документами, вміщеними у хрестоматії з новітньої історії України (упорядники С. Падалка, П. Панченко, Н. Теполухова, Ф. Турченко) - витягом з політичної програми ОУН і фрагментами з праці Д. Донцова "Націоналізм". Учням пропонувалося порівняти ці два документи [12, с.317-320,322].
С. Кульчицький, М. Коваль, Ю. Лебедєва також у своєму підручнику з історії України (1998 р.) спробували розтлумачити вироблення Д. Донцовим чинного націоналізму як альтернативу тим рисам українського руху, "які прищепило... попереднє покоління духовних лідерів на чолі з І. Франком і М. Грушевським". Автори розмірковують ("власне, інтегральний націоналізм важко назвати доктриною"), піддають критиці теоретиків Д. Донцова, Д. Андрієвського, М. Сціборського ( мало замислювалися над соціально- економічною структурою майбутньої держави"; "надто багато сил... витрачали" на обґрунтування права українців на державність тощо) та подають їх бачення держави як етнократичної на чолі з верховним провідником. Паралельно з викладом матеріалу автори намагаються порівняти український націоналізм з нацизмом і комунізмом ("Теоретичні підвалини інтегрального націоналізму не мали довершеності, властивої іншим тоталітарним доктринам, особливо комунізму і нацизму"; "місце, яке посідав верховний провідник у цьому вченні, було тотожним становищу вождя у комуністів, дуче у фашистів або фюрера у нацистів", "подібно до комуністів і нацистів, українські націоналісти." тощо). І на останок ще з притиском на час ("народився в червоно-коричневій Європі, тобто в тяжку для України добу") С. Кульчицький, М. Коваль, Ю. Лебєдєва наголошують на агресивному характері українського інтегрального націоналізму, на відмові від наступництва в українському визвольному русі ("відкинув гасла добросусідського співіснування, які пропагувалися. ідеологами. ХіХ ст. (М. Драгоманов), а також лідерами української революції початку Хх ст. (М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра)"), та відродженні ідеї М. Міхновського у новому баченні Д. Донцова "Українці для України!" Через це виводиться симпатія до націонал-соціалізму [5, с.195- 196].
Інтегрований посібник Ю. Темирова, Н. Темирової, І. Тодорова (1998 р.) разом з дуже стислим повідомленням про ідеологію ОУН містив визначення поняття "інтегральний націоналізм" - ідеологія, яка відкидає ліберальні цінності й проповідує рішучі дії заради торжества національних інтересів [8, с.308]. Подібно до підручника Ф. Турченка в ньому подається витяг з політичної програми ОУН і пропонується виявити демократичні і тоталітарні тенденції у програмних завданнях ОУН [8, с.312,313].
У навчальній літературі початку ХХІ століття також немає єдності у висвітленні цього матеріалу. Так, І. Коляда, О. Ількова, О. Сушко (2001 р.) подають лише фрагменти цитат ("Д. Донцов стверджував") і роблять наголос лише на тезі "закон вічного суперництва націй" [6, с.98], при цьому радять обговорити висновки О. Субтельного про готовність інтегральних націоналістів воювати з тими, хто стане їм на заваді. В. Даниленко, С. Гузенков, М. Колодяжний (2002 р.) у параграфі "Українські громадсько-політичні організації в Польщі" виокремлюють ліхтарик "Інтегральний націоналізм. Д. Донцов", у якому повідомляються основні засади українського націоналізму (національна диктатура; єдина партія; опозиція до соціалізму, капіталізму, лібералізму і демократії; гасло національного солідаризму). Роз'яснюючи погляди Д. Донцова, насамперед підкреслюють те, що він "ділив народи на тих, хто підкоряє, і тих, хто підкоряється", вивів "виключність" українського народу, закликав ні перед чим не зупинятись у досягненні державної самостійності. А щоб ці тези не викликали у читача аналогій з нацизмом, у наступному абзаці зауважують, що, незважаючи на вплив фашизму, ототожнювати їх не можна через те, що український інтегральний націоналізм "виник у середовищі пригнобленої нації, мав привести до