також вельми поширилися порушення ст. 298 КК посадовими особами управлінь земельних ресурсів, що видають дозвіл на землекористування окремим особам та організаціям. Наприклад, з цього приводу були порушені такі кримінальні справи [8]. Так, було порушено кримінальну справу відносно посадових осіб Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів, котрі під час проведення розпаювання земель сільськогосподарського призначення протиправно погодили висновок державної землевпорядної документації КСП "Супрунівське", внаслідок чого передані у приватну власність земельні ділянки (паї), на яких розміщені об'єкти археології, справу направлено до суду;
проти посадових осіб Зіньковського районного відділу земельних ресурсів, які погодили розпаювання та передачу у приватну власність земель колишнього КСП ім..К.Маркса, внаслідок чого з державної власності було вилучено частину пам'ятки археології національного значення - Більського городища. Ведеться слідство;
відносно посадових осіб Миргородського районного відділу земельних ресурсів незаконно в особистих інтересах та інтересах третіх осіб надали висновок про можливість передачі земельної ділянки, на якій розміщені археологічні об'єкти, у приватну власність. Справа передана на розгляд суду.
У м. Черкаси [9] незаконним рішенням Черкаської міської ради за №7-104 від 04.1l.2004 р. приватному підприємцю Чернецькій Л.Б. та директору приватної будівельно-виробничої фірми "Євгенія" Чернецькому О.М. був виданий дозвіл на проведення будівельних робіт у межах заповідної зони "Черкаські берегові схили" де знаходиться також пам'ятка археології - поселення зарубинецької культури, державний номер 3938, та культурний шар пізньо-середньовічного міста. Унаслідок земельних робіт відбулося руйнування пам'яток історії та культури області. На час отримання листа слідство по даній кримінальній справі тривало.
Розглянемо ситуацію, що склалася нині в Україні у галузі охорони археологічно спадщини на прикладі також нашої Запорізької області.
Щодо природної руйнації, то значної шкоди археологічним об'єктам завдає їх розмивання водами Каховського водосховища. Протягом його узбережжя аж до с.Благовещенка їх налічується 57. Серед найбільш відомих є комплекс археологічних пам'яток на Мамай-Горі поблизу с. Велика Знам'янка [10], городища, поселення та могильники різних епох на Лисій Горі, що поблизу м. Василівка. Зрозуміло, захистити їх усіх від розмивання за допомогою опорних стін є нереальним. Тому єдиний вихід полягає у створенні досить потужних експедицій з фінансуванням за рахунок держбюджету або за рахунок коштів осіб, котрі обробляють землю, де знаходяться археологічні об'єкти, або за рахунок благодійних внесків і інших джерел, які не заборонені законодавством України. Це передбачено статтею 20 Закону України "Про охорону археологічної спадщини". Це б дало можливість повного дослідження пам'яток, котрим загрожує руйнація. Ті експедиції, які працюють зараз, зокрема - Запорізького університету на Мамай-Горі, ґрунтуються, головним чином, на ентузіазмі співробітників, а кошти, які є у їхньому розпорядженні, не дозволяють орендувати землерийну техніку, автотранспорт та купувати необхідне обладнання.
Найбільшої шкоди археологічним об'єктам у нашій області безперечно завдає господарча діяльність. Треба зазначити, що ситуація з охороною археологічних пам'яток в Україні докорінно змінилася в зв'язку з переходом земель сільськогосподарського призначення у приватне володіння. А саме у межах таких земель знаходиться значна частина археологічних пам'яток, зокрема майже усі кургани, які дуже рідко споруджувалися у низинах або заплавах річок. Ситуація загострюється ще й тим, що багато нових власників землі, головним чином через похилий вік або нестачу техніки, здають свою землю в оренду більш енергій- ним людям, найчастіше - крупним фермерам, які безпосередньо оброблять землю, проте не відповідають не за підтримання її родючості, не за збереження розташованих на ній стародавніх пам'яток відповідно договору про оренду. Ця проблема мала б бути вирішена змінами у статті 118 Земельного кодексу України, котра, згідно ст. 3 прикінцевого розділу Закону України "Про охорону археологічної спадщини", має передбачати погодження проекту відведення земельної ділянки з органами охорони культурної спадщини. Проте ця вимога виконується ще у недостатній мірі. Так, на території Запорізької області нині перебуває на державному обліку понад 6256 археологічних пам'яток, що визначає площу земель історико- культурного призначення близько 800 га. Нині виведено із землекористування лише частина від названої цифри, незважаючи на те, що Запорізьке обласне Головне управління земельних ресурсів та відповідні районні Відділи поінформовані про перелік та розташування археологічних об'єктів. Це призводить до знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини (щонайменше дві третини археологічних пам'яток, що перебувають на державному обліку знаходяться під оранкою), тобто підпадає під дію статті 298 КК у новій редакції (Див. статтю 3 прикінцевого розділу Закону України "Про охорону археологічної спадщини"). Як пояснюється у коментарях до Кримінального кодексу України "знищення - це приведення пам'ятки до повної непридатності з втратою можливості її відновлення; руйнування - спричинення пам'ятці серйозних ушкоджень, внаслідок чого вона втрачає свою цінність, але може бути відновлена; пошкодження - погіршення якості пам'ятки, що знижує її історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність" [4]. Зазначимо, що тривала оранка курганів згодом неминуче призводить до тяжких наслідків - повністю знищується курганний насип, що є невід'ємною частиною даного історико- культурного комплексу, а поховання, котрі він перекривав, практично стають недоступними дослідникам. Згідно ч.1 ст. 298 КК умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини, що є злочином проти суспільної моральності у сфері духовного та культурного життя, караються штрафом до ста неоподаткованих мінімумів або позбавлення волі на строк до трьох