П. Сулятицький недостатньо добре був обізнаний у всіх деталях і складнощах соціально- економічного та етнічного становища Кубані, з менталітетом різних верств її населення.

У свої висновках автор спирається на занадто поверховий та схематичний аналіз кубанських реалій. Наприклад, П. Сулятицький розглядав іногородніх Кубані як суцільну безправну масу, хоча їх стратифікація та становище були далеко не однорідними, а більшість козацтва далеко не підпадала під категорію "вірних слуг царя-батюшки", принаймні, на відміну від іногородніх, саме козаки складали основу українських національних організацій і саме з їх середовища, за певними незначними винятками, вийшли українські лідери Кубані.

Що стосується безпосередніх звинувачень кубанських лідерів у нерішучості та національній зраді, то Л. Бич досить справедливо дорікав П. Сулятицькому, що той не брав до уваги жорсткі обставини, в яких провідникам кубанської державності доводилось діяти, виходячи з реалій конкретної ситуації, а не ідеалістичних розрахунків.

4. Відносно головної тези П. Сулятицького - а саме недостатнього використання української національної ідеї на Кубані, то Л. Бич проводив паралель з національно-визвольними змаганнями на Наддніпрянщині, де ситуація з національним пробудженням мас складалась теж далеко не найкращим чином.

Головна розбіжність у концептуальному баченні національного питання П. Сулятицького і Л. Бича полягала в тому, що перший вважав, що українська нація на 1917 р. вже була сформована і тільки національні провідники (в контексті його книги - провідники Кубані) не виявили потрібних здібностей задля її державотворчої енергії. Натомість Л. Бич вважав, що потрібен довгий процес перетворення української "етнографічної маси" в політичну націю: ".образ України, як самостійної держави, ще тільки накреслювався, творився, а про старовину, про державні її традиції масами було й згадку втрачено. Отже, тому було треба, щоби уплинув певний час, щоби поняття державної України закріпилося не тільки в ідеї, але и в дійсному житті, як реальність. Треба було, щоби витворився цей новий для нас образ, що приваблював би споріднену стихію своїм демократичним вільним суспільно-державним ладом, своєю організованністю, рідною культурою й рідною мовою" [3, с. 276] .

У 1928 році П. Сулятицький підготував до друку книгу "Вперше перед дзеркалом" [6], яка стала продовженням дискусії. У ній він зосередився на більш розгорнутій аргументації щодо своєї тези про розбіжність між козаками та іногородніми Кубані, як головну причину неспроможності до об'єднання української спільноти Кубані. Втім дискусія не мала продовження. У 1932 р. Павло Сулятицький помер у Варшаві. Лука Бич продовжував свою наукову та педагогічну діяльність. Помер у 1945 році в Празі. На жаль, історія національно-визвольних змагань на Кубані в 1917-1920-х рр. так і не ввійшла окремою важливою проблематикою в загальну історію українських національно-визвольних змагань. Цікаві спогади голови останнього кубанського уряду В. Іваниса [9] та його книга "Боротьба Кубані за незалежність" [8] стали єдиним винятком в українській історіографії та мемуаристиці.

Навряд чи можна казати про повноцінне осмислення досвіду як українських національно-визвольних змагань, так і історії української нації без належного аналізу особливостей національного розвитку українського населення Кубані в 1917-1920-х рр. І зараз історія кубанської української спільноти не має належного висвітлення ні в працях українських істориків, ні в теоретичних концепціях ідеологів українського національного руху, що значною мірою заважає осмисленню історії українського національного руху. Тому звернення до дискусії між П. Сулятицьким та Л. Бичем, до книг, які були написані в контексті цієї дискусії і зараз мають величезне значення для заповнення вказаної прогалин вітчизняній історіографії.

Джерела та література

Білий Д. Головні тенденції розвитку політичної думки серед української кубанської еміграції в 20-30-х рр. ХХ століття // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. - Т. 5. - Донецьк, 2004.

Білий Д., Бич Л. Л. // Енциклопедія історії України. - К.: Наукова думка, 2003. - Т.1.

Бич Л.Л. Кубань у кривому дзеркалі // Кубань. Збірник статів про Кубань i кубанців, Видання Громади Кубанців в Чехословацькій республіці, Прага. 1927. - С. 193-277.

Сулятицький П. Розгром Кубанской Краевой Рады в ноябре 1919. - Прага: Кубанский край, 1931. - 18 с.

Сулятицький П. Українізація на Кубані // Тризуб. - Париж. - 1929. - № 42-43.

Сулятицький П. Вперше перед дзеркалом. - Прага (Б.в.), 1928.

Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані (ІІІ - 1917 - V! - 1918). - Прага: "Український інститут грома- дознавства в Празі", 1925. - Т. 1.

Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність. - Мюнхен, 1968.

Іванис В. Стежками життя (спогади) в 5 томах. - Новий Ульм, 1960 - 1962.

Щербина Ф. А. Кубань // Кубань. Збірник статів про Кубань і кубанців. - Прага, Видання Громади Кубанців в Чехословацькій республіці, 1927.

Центральний Державний архів громадських справ України (далі -ЦДАВО України). - Ф. 3979 с - Оп. 1. - Спр. 46.

Макаренко П.Л. Про діятельність Громади кубанців в Чехославацькій республіци (від I-IX 1921 до I-IX 1926) // Кубань. Збірник статів про Кубань і кубанців. Прага. 1927.

Кубанський край, Прага, 1932. - № 11.

Билый Д. Д. Сработала ли украинская национальная идея на Кубани в 1917-1920 рр.? Дискуссия