парламентської кампанії 2006 р. характеризувався успіхами у євроатлантичному напрямку та газовою, м'ясною, молочною кризами у відносинах з Росією. Нагадаємо: 23 січня 2006 р. США відновили щодо України переваги Загальної системи преференцій [29], 17 лютого 2006 р. США надали Україні статус країни з ринковою економікою [30], 6 березня США та Україна в контексті переговорів про вступ України до СОТ офіційно підписали двосторонню угоду по питаннях доступу до ринків [31], А 8 та 9 березня обидві палати Конгресу США проголосували за відміну поправки Джексона-Веніка для України, що означало розширення недискримінаційного відношення до товарів України, президент США Дж. Буш підписав прийнятий конгресом закон 23 березня 2006 р., заявивши, що США виступають за найшвидше прийняття України до СОТ [32]. З іншого боку: з 30 грудня 2005 р. почала діяти заборона на ввіз до Росії продукції тваринництва, що проходила транзитом через Україну, з 1 січня 2006 р. були введені тимчасові обмеження на ввіз всіх видів сирих м'ясних напівфабрикатів, а з 20 січня введено заборону на ввіз продукції тваринництва з України, паралельно з м'ясомолочним конфліктом розвивалася і „газова" проблема, коли з 1 січня 2006 р. Росія зупинила постачання газу, хоча угода про ціни на постачання газу та за послуги транспортування його у Європу регулювала ціни до 2009 р.
Позачергові парламентські вибори 2007 р.
Якщо порівнювати останні вибори з попередніми, то одразу ж можна констатувати певну прохолодність міжнародної спільноти. Можливо, це було обумовленим і паралельними достроковими виборами у Польщі. Втім, за попередніми висновками Міжнародної місії зі спостереження за позачерговими виборами до Верховної Ради України (ММСВ) позачергові вибори до Верховної Ради України, що відбулися 30 вересня 2007 р., були проведені здебільшого у відповідності до зобов'язань ОБСє та Ради Європи, а також інших міжнародних стандартів демократичних виборів, й підтвердили наявність відкритого конкурентного середовища для здійснення виборчого процесу [33]. США підтримали означену оцінку ОБСЄ [34]. Росія також була значно обережнішою у своїх оцінках, якщо порівнювати з виборами 2004 та 2006 рр. Цікавою є оцінка сучасної ситуації співробітника центру україністики та білорусистики історичного факультету МДУ О. Неменського. За його думкою після Помаранчевої революції Росія фактично відмовилася від активної геополітики на просторах СНД та в Україні зокрема. Сучасна українська ситуація характеризується крихкою рівновагою східних та західних сил у країні, що може обернутися внутрішньополітичною нестабільністю. Втім ззовні це виглядає як status quo, який ніхто не бажає порушувати. За думкою автора, зовнішні гравці (як Росія, так і держави Заходу) намагаються не втручатися, аби не порушити означену рівновагу. І як підсумок: такій двоскладовій та хиткій Україні не знайдеться визначеного місця ані в геополітичних планах Росії, ані в геополітичних планах Заходу [35].
Спадщина ".холодної війни" та зовнішньополітичні уподобання.
Як відомо, холодна війна характеризувалася протистоянням між двома блоками держав у всіх сферах суспільного життя. Що стосується повсякденного виміру, то це в першу чергу проявлялося у широкомасштабній ідеологічній кампанії як в СРСР та США, так і в державах, що були їх союзниками. Щоденні публікації в пресі, висвітлення міжнародних подій в новинах, інтерпретації історії та її викладання у навчальних закладах - все це мало величезний вплив на формування громадської думки та усталених стереотипів. Ця проблематика потребує окремого дослідження, тому відзначимо лише, що приналежність мешканців України до "східного табору" зумовлювала вкорінення негативного відношення до представників табору "західного".
Головний вплив холодної війни ми можемо простежити у збереженні стереотипів того періоду, основними проявами якого є вороже ставлення до "Заходу", та більш позитивне та схильне - до "Сходу". Окрім вже наведених даних соціологічних досліджень, можна підкреслити той факт, що переважна більшість населення України (близько 60 % від всього населення, це люди віком 30 років та старше) - "свідомо" формувалась власне в часи Радянського Союзу. Тому їх ставлення до Заходу, США, НАТО переважно було сформовано радянською пропагандою та досі є переважно негативним: згідно з опитуваннями громадської думки, проведеного у березні 2008 р. 59 % респондентів проти вступу України до НАТО [36].
За соціально-демографічними характеристиками, найбільшими противниками ідеї інтеграції із Заходом в Україні є наступні категорії населення: люди, що і досі вважають себе насамперед громадянами СРСР; громадяни старшого віку; етнічні росіяни; мешканці Східного та Південного регіонів України [37].
Насаджування радянською пропагандою ставлення до країн Заходу та об'єднань, ними створених, і дотепер спричиняє великий вплив на зовнішньополітичні уподобання українців. Цікавою ілюстрацією можуть слугувати результати соціологічного опитування Центру Разумкова, проведені у квітні 2009 р. Так, стосовно найбільших зовнішніх загроз для України називалися НАТО (30,9 % респондентів), США (27,6 %) та Росія (21,4 %) [38]. Порівняно з подібним опитуванням у жовтні 2006 р. кількість тих, хто "боїться" НАТО зменшилася на 6 %, США - на 9,2 %, а щодо Росії - то, навпаки, на 3,4 % частка опитаних зросла. Втім, втішним для Росії має бути той факт, що власну владу українці вважають більш небезпечною [38].
Таким чином, унікальне географічне розташування між "Сходом" та "Заходом", а також історична та політична приналежність до "Сходу" в минулому, а саме у ХХ столітті, спричиняє помітний вплив на сучасне й майбутнє