Народ України переживає процес самоусвідомлення, усвідомлення своїх національних ідеалів - і для цього потрібне економічне підґрунтя, залучення інтелектуального потенціалу нації, кращих надбань духовності, щоб прискорити початі в країні перетворення, не допустити розчарування в національній ідеї. На жаль, для масової свідомості державна національна ідея залишається дещо неусвідомленою і це лишає суспільства інтегруючої сили.

Світовою наукою доведено той факт, що необхідними передумовами успіху процесу державотворення та духовного відродження нації є: наявність національної ідеї (вона протягом останніх століть вважається потужною рушійною силою людського поступу, за висновками знаних науковців Заходу І.Берліна, Дж.Армстронга, Е.Сміта, Л.Семенка та інших); наявність національної мрії - як поміркованого оптимізму народних ідеалів працелюбності. Це важливо не тільки для сфери суспільної свідомості, але й для економічного розвитку країни.

Як відомо, Україна сьогодні не має національного аналогу "американської мрії" (про те, що «кожний звичайний хлопець може знайти якийсь спосіб швидко, але законно розбагатіти»). Наш пересічний співвітчизник у можливість несподіваного збагачення реально не вірить навіть за умов наполегливих трудових зусиль, що є перешкодою на шляху поновлення ціннісних орієнтирів у сфері праці.

Українська національна ідея не може бути не пов'язана з ідеєю соціальної справедливості, оскільки для цього є багатогранне духовне підґрунтя української нації. Для оформлення і масового усвідомлення національної ідеї у людей має утвердитися переконання, що держава дійсно здатна надати необмежені можливості кожному пересічному громадянину. Тоді стане реальним створення комплексу прагнень з метою працювати на рідній землі, докладати енергійних зусиль, щоб зробити її квітучою та багатою. Такі уявлення поступово міцніють, але суспільна свідомість дещо запізнюється з їх адекватною оцінкою (таке запізнення засвідчує неможливість швидких змін у масовій соціально-економічній свідомості, як того чекають деякі реформатори).

Сутність національної мрії може полягати в авторитеті сумлінної праці, різноманітті форм власності, підприємництві, свободі трудового вибору і сфер діяльності тощо. Ціннісним орієнтиром економічної ментальності громадян має стати установка особи на розвиток власної конкурентоспроможності в праці, яка створює підстави для розвитку конкурентоспроможності та реальної незалежності економіки держави. Зауважимо, що у сучасних умовах така свідома орієнтація у сфері праці практично відсутня у переважної більшості українців. Тому держава покликана належним чином спрямовувати процес формування національної еліти, відродження національних господарських традицій, форм господарювання. Набуває актуальності сучасна підготовка чиновників, управлінців, підприємців, надзвичайно важливою є корінна перебудова економічної освіти в усіх ланках, зокрема, сприяння стажуванню молоді у провідних західних університетах з метою адаптації до ринкового середовища і новому способу мислення.

Дослідження особливостей української національної ментальності дає підстави прогнозувати, що якісні зміни економічної свідомості населення вимагатимуть в Україні більш тривалого часу, ніж ринкова трансформація економіки й соціально-економічного суспільного середовища. Економічна ментальність завжди віддзеркалює реалії соціального стану життя суспільства. В Україні такі реалії об'єктивно відображають наслідки економічної кризи та соціальної політики держави за останні 10-15 років.

По-перше, необхідність більш тривалого часу для якісних змін економічної свідомості населення в порівнянні з часом власне ринкової трансформації суспільства можна пов'язати з тим, що деякі негативні риси економічної ментальності об'єктивно будуть відтворюватися певний тривалий час, оскільки кожне нове покоління, навіть в умовах нового економічного середовища, нової ролі соціальних та політичних інституцій, так чи інакше буде співставляти нові потреби й звички в соціально-економічній сфері суспільства із потребами і звичками попередніх поколінь.

По-друге, прогресивні зміни в соціально-економічному житті мають водночас супроводжуватися процесом духовного відродження української нації, адекватно впливати на умови формування гармонійної особистості людини як соціального суб'єкта такої економіки. Це є чи не найважливішою передумовою наближення ментальності сучасної людини до кращих загальновизнаних рис економічної ментальності людини-суб'єкта ринкової економіки. Не має бути дефіциту людських якостей, ресурсів особистості, на які впираються всі проблеми соціального у цілому та економічного зокрема прогресу.

По-третє, труднощі соціально-економічних зрушень в Україні зарубіжні експерти Л.Гоффманн і А.Зіденберг [6, с.23] пов'язують з підвищеним ризиком проведення ринкових перетворень та непередбачуваністю наслідків реформ, що виводяться ними з трьох чинників:

а) «при заміні тоталітарної системи плюралістичним суспільством йдеться не лише про косметичні зміни в економіці, а про комплексну перебудову майже всіх структур економічної системи, про створення нових установ, інструментів та систем заохочення»;

б) «національна економіка перехідного характеру на стадії реформування теж зберігає успадковані від минулого внутрішні негаразди та диспропорції»;

в) «заміна однієї системи іншою не відбувається автоматично, для її здійснення потрібна ясно виражена політична воля, ...демонтаж структур планової економіки й побудова ринкових структур йдуть пліч-о-пліч і можуть виявитися болісними для широких верств населення; криза, викликана адаптаційними процесами, означає безробіття, збентеження, переорієнтацію, тому подолання найнижчої точки спаду завжди вимагає терпіння і ухвалення урядами непопулярних рішень».

По-четверте, людина в умовах ринкового суспільного середовища має бачити тісний зв'язок між своїми трудовими зусиллями, результатами праці та її оцінкою. Однак в Україні суспільство відчуває недооцінку саме чесної та творчої праці, що породило в країні цілу низку соціальних та економічних суперечностей, які впливають на трудову свідомість та економічну ментальність населення України.

По-п'яте, визначення цінностей, потрібних українському суспільству для ефективного та гармонійного розвитку як суспільства в цілому так і окремої людини, вимагає створення соціально прийнятної моделі перспективного економічного та духовного розвитку країни, але, на жаль, вона зараз існує в розпливчастому вигляді, як і національна ідея, яка