УДК 94(477)"18/19"

Я. В. Бойко

РОЗСЕЛЕННЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ТА РОЗМІЩЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ ЕТНОСІВ У ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР'Ї (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX - ПОЧАТОК ХХ СТ.)

У статті висвітлюється структура розміщення, визначається кількісний склад та питома вага переселенців, що поселилися у Північному Причорномор'ї (Новоросії) в 60-90-х рр. ХІХ ст. Розкриваються особливості розселення, визначається питома вага українського, російського та білоруського етносів, що проживали на території Північного Причорномор'я на зламі ХІХ-ХХ ст. Вказується на їх роль у соціально- економічному розвитку регіону.

Ключові слова: переселенці, офіційні (легальні) переселенці, самовільні (нелегальні) переселенці, міграція, розселення, розміщення.

У Росії після 1861 р., впродовж майже чотирьох пореформених десятиліть, основними регіонами заселення, на думку відомих фахівців, були південь і південний схід Європейської частини Росії. Зауралля почало перетворюватися на центр тяжіння переселенців тільки з середини 90-х років XIX століття. Першість серед трьох регіонів у бО-90-х роках XIX в. належала, безумовно, південному, у складі якого Північне Причорномор'я, приєднане Росією в другій половині XVIII ст. в результаті російсько-турецьких війн, що отримало згодом назву "Новоросія" (включала область Війська Донського, Катеринославську, Херсонську, Таврійську і Бессарабську губернії), прийняло упродовж указаного періоду найбільшу кількість переселенців [14, с.166; 16, с.21; 22, с.152; 23, с.9].

У дослідженні об'єктом вивчення є активний процес переселення населення центральних районів Європейської Росії у Північне Причорномор'я (Новоросію) у другій половині XIX - на початку XX ст., предметом - розселення переселенців та розміщення східних слов'ян на території регіону на зламі XIX-XX ст.

У запропонованій статті автор, спираючись на деякі власні праці та першоджерела, за відсутності в історіографії інших ґрунтовних досліджень з даної проблеми, ставить перед собою завдання: визначити ступінь участі населення основних районів і губерній виходу в заселенні Північного Причорномор'я впродовж 60-90-х років XIX ст., висвітлити розселення і питому вагу переселенців, які оселилися в Новоросії, а також розкрити, у по губернському розрізі, особливості та характер розміщення східних словян на території регіону у кінці ХІХ - на початку Хх ст. (повітове висвітлення розселення та розміщення обмежене вимогами до обсягу статті - Я.Б.) [1; 2; 7; 17-21].

Найбільш активну участь у тривалому заселенні Північного Причорномор'я (Новоросії), упродовж другої половини XVIII - початку ХХ ст., взяло селянство довколишніх українських, російських та білоруських губерній. Певну роль у заселенні регіону відіграли також іноземні колоністи.

У дореформений період Новоросія прийняла, після приєднання Криму, як мінімум, 1,5 мільйона переселенців [12, с.49]. У пореформений період, з 1861 по 1917 рік, на її території осіло, за попередніми даними, більше 3 мільйонів осіб [6, с.46]. Усього, упродовж ХІХ - початку ХХ ст., у регіоні поселилося, з урахуванням іноземних мігрантів, не менше 4 мільйонів переселенців. За період з 1719 по 1917 рік кількість жителів у регіоні зросла за рахунок переселенців і природного приросту населення з 665 тисяч до 16 мільйонів осіб (у 1782 р. чисельність жителів Новоросії складала 867 тис. осіб, у 1795 р. - 1,6 млн. осіб, у 1858 р.

4,9, у 1897 р. - 10,8, і в 1917 році - 15,9 млн. осіб) [13, с.18; 15, с.438].

Скасування кріпацтва в Росії дало значний поштовх заселенню її окраїн. На цей процес впливав, з одного боку, розвиток капіталізму, а з іншого - високий природний приріст населення та погіршення соціально-економічного становища селянства центральних районів країни в пореформений час.

В умовах урядової заборони на вільне переселення, заселення Новоросії в 60-90-х роках XIX ст. здійснювалося в основному самовільно, найчастіше, під виглядом відхожих промислів (у кінці XIX - на початку ХХ ст. регіон приймав щорічно понад мільйон сезонних мігрантів) [8, с.125].

Загальна кількість переселенців, що вийшли з 92 губерній Російської імперії, та розселилися протягом 60-90-х років XIX ст. в губерніях і областях Північного Причорномор'я (Новоросії), склала за даними Всеросійського перепису населення 1897 р. - 1237,6 тис. осіб. З них у містах і їх передмістях поселилося 531,8 тис. осіб (43%), у сільській місцевості - 705,8 тис. осіб (57%). Основну кількість переселенців Новоросії дали 45 губерній Європейської частини Росії - 1150,8 тис. осіб (93%). З них в містах регіону поселилося 479,7 тис. осіб (41,7%), у сільській місцевості - 671,1 тис. осіб (58,3%) (у відсотках, що наводяться в тексті статті, не враховані внутрішньорегіональні міжгубернські переселення в Новоросії, вказана міграція знаходить своє віддзеркалення в процентних показниках таблиць 1-3, що додаються, - Я.Б.) [17, с.36-39; 18, с.38-47; 19, с.38-43; 20, с.40-47; 21, с.44-53].

Найбільш активну участь у заселенні Новоросії, у вказані роки, взяли мігранти з 25 губерній Європейської частини Росії (див. табл. 1). Основну масу переселенців, дали губернії Центрального Чорноземного району - 385 тис. осіб (31,1%), Лівобережжя - 273 тис. осіб (22,1%) та Правобережжя - 248,4 тис. осіб (20,1%) України, а також Білорусі - 77,7 тис. осіб (6,3%). З губерній, що не входили у вказані вище райони, найбільш активну участь в заселенні Новоросії взяли переселенці з Калузької - 30,7 тис. осіб (2,5%) і Смоленської - 14,5 тис. осіб (1,2%) губерній (у розрахунках, тут і далі, за 100% взяті переселенці з 92-х губерній виходу - Я.Б.).

У містах і передмістях губерній Новоросії поселилося 531,8 тис.