переселенців, що вийшли з 92 губерній Росії, з них вихідці 45 губерній Європейської частини Росії склали 479,7 тис. осіб (90,2%). Основну масу мігрантів містам Новоросії дали губернії Центрального Чорноземного району - 135,1 тис. осіб (25,4%), Правобережжя - 130,5 тис. осіб (24,5%) та Лівобережжя - 74,6 тис. осіб (14,0%) України, а також Білорусі (53,2 тис. осіб (10,0%). З губерній, що не увійшли до перерахованих вище районів, найбільш активну участь у заселенні міст і передмість регіону взяли переселенці з Калузької - 15,9 тис. осіб (3%), Московської - 6,7 тис. осіб (1,3%), Ковенської - 6,5 тис. осіб (1,2%), Володимирської - 5,5 тис. осіб (1%), Санкт-Петербурзької - 5,2 тис. осіб (1%) і Смоленської - 5 тис. осіб (0,9%) губерній (див. табл. 2) [17, с.36- 39; 18, с.38-47; 19, с.38-43; 20, с.40-47; 21, с.44-53].
Переселенці з 45 губерній Європейської частини Росії розмістилися у регіоні так: у містах Херсонської губернії - 41,9%, у містах і станицях області Війська Донського - 21,7%, у Катеринославській губернії - 16,4%, у Таврійській - 12% і в Бессарабській - 8%.
Переселенці, що вийшли з 92 губерній Росії розселилися в містах регіону таким чином: у містах Херсонської губернії - 42,3%, в області Війська Донського - 21%, у Катеринославській - 15,7%, Таврійській - 12,8% і в Бессарабській - 8,2%.
У сільській місцевості губерній і областей Новоросії поселилося 705,8 тис. переселенців з 92 губерній Росії. Вихідці з 45 губерній Європейської частини Росії склали 671 тис. осіб (95,1%). Основну масу переселенців Новоросії дали губернії Центрального Чорноземного району - 249,9 тис. осіб (35,4%), Лівобережжя - 198,4 тис. (28,1%) та Правобережжя - 117,9 тис. осіб (16,7%) України, а також Білорусі - 24,5 тис. осіб (3,5%). Значну участь в аграрному заселенні регіону взяли також переселенці з Калузької - 14,8 тис. осіб (2,1%) і Смоленської - 9,5 тис. осіб (1,3%) губерній (див. табл. 3) [17, с.36-39; 18, с.38-47; 19, с.38-43; 20, с.40-47; 21, с.44-53].
Переселенці з 45 губерній Європейської частини Росії розташувалися у сільській місцевості регіону так: у округах області Війська Донського - 39%, у повітах Катеринославської губернії - 25,3%, Таврійської
15,1%, Херсонської - 14,6% і Бессарабської - 6%.
Переселенці з 92 губерній Росії розселилися в сільській місцевості регіону таким чином: 38,9% їх поселилося в округах області Війська Донського, 25, 1% - в повітах Катеринославської губернії, 15% - Таврійської, 14,9% - Херсонської і 6,1% - Бессарабської.
Переселенці, що поселилися у Північному Причорномор'ї, відіграли важливу роль в утворенні найбільшого на півдні Росії ринку праці, прискорили процес формування ринкових відносин та розвиток продуктивних сил у регіоні, перетворили його, спільно з місцевим селянством і прийшлими сезонними робітниками, у провідний центр країни по виробництву товарного зерна, що поставлялося на внутрішній і зовнішній ринки [3, с.96; 4, с.48; 5, с.87].
Основними етносами, що активно заселяли Північне Причорномор'я (Новоросію), у другій половині XVIII - на початку XX ст., були українці і росіяни. Перші із них складали у регіоні, у кінці Х^ ст. 4,6 млн. осіб (42,9%), другі - 3,2 млн. осіб (30%) від загальної кількості населення Новоросії. У процесі заселення регіону українці віддавали перевагу розселенню у сільській місцевості. Росіяни, як і в першій половині Х!Х ст., окрім розселення в сільській місцевості, брали активну участь у заселенні та розбудові міст регіону.
Чисельність росіян, що проживали у 38 містах регіону досягала, наприкінці Х!Х ст., мільйона жителів (48%), кількість українців - майже 300 тис. осіб (15,5%). Представники білоруського етносу - третьої складової частини східного слов'янства, становили у регіоні 58,4 тис.(0,5%), у містах - 7,2 тис. осіб (0,4%) [17, c.70-73; 18, с.78-81; 19, с.74-77; 20, с.90-95; 21, с.94-97].
Питома вага східних слов ян складала у Північному Причорномор ї наприкінці Х!Х ст. 73,2%, у містах
63,8%, у сільській місцевості - 75,2% (по губернський розріз наведено в табл. 4).
Відомо, що роль і значення того чи іншого етносу в соціально-економічному розвитку території довготривалого перебування визначається, насамперед, його чисельністю, розселенням та місцем в системі суспільного розподілу праці на певному етапі історичного розвитку.
Український етнос, як зазначалось вище, був найчисельнішим серед 57 етносів, що проживали у Північному Причорномор'ї на зламі Х^-ХХ ст. За даними першого Всеросійського перепису населення 1897 р. чисельність українців, що проживали в чотирьох вищевказаних губерніях та області, складала 4628,9 тис. осіб.
З них у містах Північного Причорномор'я мешкало 298,5 тис. українців (6,4%), а в сільській місцевості
4330,4 тис. осіб (93,6%) - див. табл. 5. Питома вага українців, що проживали в містах Новоросії, у співвідношенні з іншими етносами становила 15,5%, у сільській місцевості - 48,9%, у цілому в регіоні - 42,9% [17, с.70-73; 18, с.78-81; 19, с.74-77; 20, с.90-95; 21, с.94-97].
Найбільша кількість українців проживала в Херсонській губернії - 1462 тис. осіб. З них 135,9 тис. (9,3%) були жителями міст, а 1326 тис. осіб (90,7%) мешкали в сільській місцевості. Питома вага українців складала у містах губернії - 17,2%, у сільській місцевості - 68,2%.
Друге місце за чисельністю українців займала Катеринославська губернія, де вони складали 1456 тис. осіб. З них у містах проживало