проживало 9,7 тис. осіб. З них 0,6 тис. (6,5%) мешкали в містах, а 9,1 тис. (93,6%) - в сільській місцевості. Питома вага білорусів складала в губернії 0,7%, в містах губернії - 0,2%, у сільській місцевості - 0,8%. Дещо менша кількість білорусів проживала в області Війська Донського - 9,2 тис. осіб. З них 1,8 тис. осіб (19,2%) були жителями міст і станиць, а 7,4 тис. (80,8%) проживали у сільській місцевості. Питома вага білорусів складала в області 0,4%, в містах та станицях області 0,6%, у сільській місцевості - 0,3%. Останнє місце за чисельністю білорусів займала Бессарабська губернія, де їх налічувалося 2,5 тис. осіб. З них у містах нараховувалось 0,3 тис. (12,2%), у сільській місцевості - 2,1 тис. осіб (87,8%). Питома вага білорусів у співвідношенні з іншими етносами становила в губернії 0,1%, такою ж вона була у містах та сільській місцевості.
Кількісний аналіз погубернського і повітового розміщення російського етносу в Північному Причорномор'ї свідчить про його домінування у містах регіону та про більш збалансоване розселення на вказаній території [20, с.355-359]. Що до українського етносу, то його домінування у сільській місцевості регіону пов'язане зі сталими трудовими традиціями притаманними українському селянству, яке у своїй діяльності тривалий час віддавало перевагу землеробству, скотарству та супутнім промислам [10, с.90-92; 11, с.3-4]. Перевагу розміщенню у сільській місцевості, що видно з таблиці, віддавав також і білоруський етнос.
У дореформений період розселення легальних мігрантів на казенних землях і в міській місцевості регіону визначалося в основному рішеннями властей, а нелегальних, - великими землевласниками і орендарями казенних земель. Після 1861 р. приплив і розселення мігрантів в Північному Причорномор'ї визначалися, в значній мірі, кон'юнктурою, що складалася на ринках праці, землі та засобів виробництва, а також орендними цінами на земельні угіддя та іншими факторами відтворення робочої сили.
Описане вище розселення східних слов'ян було обумовлене, з одного боку, відносною географічною близькістю певних новоросійських губерній до основних губерній виходу мігрантів, з іншого - розподілом праці, що історично склався на момент їх поселення. Наявність у російських мігрантів на ринку праці певних професійних навиків і виробничого досвіду в неземлеробській сфері діяльності - сприяло широкому застосуванню їх праці у розбудові міст, промисловості та супутньої інфраструктури в регіоні. Важливе значення мала розвинена серед російського етносу артільна і підрядна форми колективної діяльності, які давали можливість якісно і вчасно справлятися із значними обсягами різних робіт, що було особливо актуальним в період активної розбудови ринкової економіки та розвитку промислового товарного виробництва в регіоні.
Швидка зміна структури державного устрою в пореформеній Росії, виникнення земств і вдосконалення самоврядування на місцях, прискорений розвиток капіталізму в Північному Причорномор'ї, бурхливе зростання зернового виробництва, розвиток промисловості, транспорту і торгівлі в умовах малонаселено- сті регіону породило гострий попит не тільки на сільськогосподарських працівників і різноробочих, але й на освічених фахівців та службовців, спроможних організаторів, управлінців і менеджерів, необхідних для вирішення цілого комплексу складних завдань, пов'язаних із становленням та розвитком ринкової економіки на території регіону. Потреба у таких фахівцях на ринку праці Північного Причорномор'я забезпечувалась в основному представниками українського та російського етносів.
Спираючись на вищевикладений етностатистичний матеріал та інші джерела, приходимо до висновку про те, що російський етнос, який розселився в ХІХ ст. у Північному Причорномор'ї, відіграв провідну роль у розвитку міст, промисловості, транспорту, торгівлі, а український - у розвитку сільського господарства та супутніх йому промислів.
Особливості й характер розміщення східних словян у Північному Причорномор і, їх чисельність, питома вага в тій чи іншій місцевості були наслідком певних причин, що відіграли у свій час вирішальну роль
у виборі мігрантами тих чи інших місць поселення і які ще належить з'ясувати майбутнім дослідникам.
Джерела та література
Бойко Я.В. Заселение Южной Украины. 1860-1890 гг. (историко-экономическое исследование). - Черкассы, 1993.
Бойко Я.В. Заселение Южной Украины. Формирование этнического состава населения края: русские и украинцы (конец XVIII - начало XXI в.). - Черкассы, 2007.
Бойко Я.В. Земледельческий отход крестьянства на юг Украины (вторая половина ХІХ - начало ХХ в.) // Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали четвертих наукових читань, присвячених пам'яті Д.П. Пойди. - Дніпропетровськ, 2002.
Бойко Я.В. Міграційні джерела формування ринку робочої сили у Північному Причорномор'ї (1861-1917 рр.) // Український селянин. Зб. наук. праць. - Черкаси, 2008.
Бойко Я.В. Неземледельческая деятельность мигрантов и местного крестьянства в Северном Причерноморье в конце Х^ в. (по материалам переписи населения 1897) // ХХХ Сессия симпозиума по аграрной истории Восточной Европы. Неземледельческая деятельность крестьянства и особенности российского социума". - М.; Тула, 2006.
Бойко Я.В. Основні джерела формування ринку праці у Північному Причорномор'ї (1861-1917 рр.) // Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали сьомих наукових читань, присвячених пам'яті Д.П. Пойди. - Дніпропетровськ, 2008.
Бойко Я.В. Размещение и удельный вес переселенцев в Новороссии на переломе XIX-XX вв. // ХХХ! Сессия симпозиума по аграрной истории Восточной Европы. Актуальные проблемы аграрной истории Восточной Европы: историография, методы исследования и методология. Опыт и перспективы. - М.; Вологда, 2008.
Бойко Я.В. Самовільні переселення селянства на Південь України (друга половина XIX - початок XX ст.) // Південна Україна XVIII-XIX століття. Записки науково-дослідницької лабораторії історії Південної