Чорнявий Дмитро Донцов належав до степового типу, поширеного на всьому півдні України, що також давало привід недругам випинати його російське походження, російські впливи і російську ментальність. Надзвичайно цікавим є його лист до Євгена Маланюка, написаний 19 вересня 1931 року. Дмитро Донцов згадував рідну Таврію: "Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко, яких я знаю з того часу, як навчився читати, цебто від 6 років життя (батько мав їх в бібліотеці).

Родився я в Таврії, де і провів перші 17 літ життя, в країні, яку можна назвати нашою Америкою, етнографічною мішаниною з Українців, Поляків, Жидів Болгарів, Німців, Греків, Турків і Росіян. Звідки російські впливи? Одинокі російські впливи могли б іти від товаришів-жидів в реальній школі. І я короткий час належав до гуртка самоосвіти, але хутко його покинув, бо одна колежанка мала паскудний гачкуватий ніс, а другий колєґа завжди цибулею пахнів. З дитинства (мав велику бібліотеку до розпорядження) [14, с.146] кохався в літературі заграничній, яку - в рос(ійських) перекладах ковтав з "Истор(ического) Вєстника", або з перекладів. Вже маючи 14 літ знав Гюґо, Дікенса, Понсон де Терайля, Жаколіо, Ксав'є де Метра, автора "Рокамболя", Ґете, Шілєра, Сервантеса, Мопасана. Родина теж була "таврійська", цебто мішана, дід до кінця життя не навчився по-російськи, мати називалася Франціска (Франя), тітка - Поліна, їх вітчим був німець-колоніст, оповідала мати, що прабабка моя була італійка. Змалку пригадую як в тумані читала мати на голос - під страшний регіт присутніх - "Не в добрий час" Стороженка або Гоголя. Звідки (...) російські впливи у мене? Мав дядька майора (що бився в 1855 р. на Кавказі), який з традиціями "штоса" і "гусар на саблю опіраясь" - мав майже комплєт видатних французьких письменників, який я в цілости перечитав. Де тут російські впливи? В подвіррю мого батька одну з кам'яниць винаймала у нього одна шкоцька родина (Віннінгів), він був, що копав артезянські колодці. Моєми приятелями дитинства були Гарри, Джім, Лізей, Кейт, Джен, в віці від 3-х до 14 літ. Звідки ж у мене якісь російськй впливи?

Що я не був в 1908 р. тим, що тепер? Певно еволюція в мене була, але дві засадничі речі (від котрих решта - "приложиться") були у мене завше: ворожість до російської суспільности, не тільки до царату, і підкреслення потреби боротьби, а не угоди з нею, ну і відповідний тон... (...). Чому (...) не назове Макіявеля, Муссоліні, Сореля, Ніцше?" [15, с.147]. Дмитро Донцов згадував пізніше, що

в околицях Мелітополя існували російські колонії, але "з ними українське населення не втримувало ніякого соціального контакту... почуття відмінності від росіян (або як їх загально називали - "кацапів") - було дуже виразне". Донцов також згадує такі випадки: "Навіть у школі, учні-українці не хотіли товаришувати з "кацапами", творили власні гуртки, залюбки співали українських пісень" [16, с.65].

У домі родичів Донцових була власна бібліотека, що складалася з українських, західноєвропейських та російських книжок. Популярними були твори Олекси Стороженка. Родина бувала на виступах українських театральних ансамблів [17, с.1313]. Дмитро Донцов здобував початкову і середню освіту в Мелітополі, закінчивши так зване реальне училище. Технічні науки його мало інтересували, бо ще юнаком зацікавився суспільними проблемами та бажав вивчити їх досконаліше, тому мав намір вступити до університету. Для доповнення середньої освіти Донцов 1900 р. переїздить до Царського села біля Петербургу, де продовжує освіту [18, с.10]. За результатами іспитів він поступив до Петербурзького університету і від 1902 до 1907 року навчався там на юридичному факультеті. О.Лотоцький у "Спогадах" подає дуже характерний образ: "Постійний відвідувач Петербурзької Публічної Бібліотеки - чорнявий студент, що день в день сидить обкладений книгами і записуючи щось пильно студіює. Цим чорнявим студентом був Дмитро Донцов" [19, с.90]. На основі інформацій про перебування Д. Донцова в Петербурзькому університеті можна судити, що він їхав туди з настановою перш за все здобути знання щодо українського і російського народів та послужити цим знанням на службі власного народу, до якого мав виразне патріотичне ставлення. Дмитро Дорошенко записав у своїх спогадах такі спостереження: "ще навесні 1903 р. я зауважив у читальні університетської бібліотеки незнайомого мені студента, що постійно читав видання наукового товариства ім. Шевченка і взагалі українські наукові книжки з Галичини, що їх можна було діставати з бібліотеки лише за спеціальною рекомендацією котрогось з професорів. Це був Донцов." [20, с.106] О.Лотоцький записав такі зауваження щодо Дмитра Донцова: "Студентом вражав надзвичайною працьовитістю. Найчастіше можна булро зустріти його в публічнчй бібліотеці, - там він збирав запаси того знання, що стало опісля основою його виразно національного світогляду" [21, с.9].

Про свій душевний стан в 1900-1904 рр. Донцов висловився так: "Перебування на чужині викликало шалену ностальгію, яка спонукала українську колонію над Невою гуртуватися в національні організації - легальні і нелегальні. Ми багато читали, особливо Лесю Українку, що була тим світом огненим, який вказував шлях в добі, коли "якраз погасли всі", а в батьків не боєвої вчились ми науки" [22, с.21].

Під час навчання Дмитро Донцов бере активну участь в українському національному