УДК 94:342.827.1(477+470)"1990"

М. В. Дєдков, П. М. Жижиян

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЗМІНИ В ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНІ ПРОТЯГОМ 1999-2007 РР.

Стаття присвячена суспільно-політичним змінам в Україні та Польщі протягом 1999-2007 рр. Особлива увага приділена процесам трансформації політичних систем Польщі та України. Завдяки аналізу результатів парламентських виборів, що проходили в Польщі та Україні протягом означеного періоду виявлено головні особливості суспільно-політичних змін в обох країнах. Ключові слова: суспільно-політичний, трансформація, парламенські вибори, політика.

Українсько-польські двосторонні стосунки в кінці ХХ ст. на початку ХХІ ст. стали одним з імперативів побудови нової геополітичної парадигми в регіоні Центрально-Східної Європи. Тому аналіз змін у внутрішньополітичному житті обох країн є надзвичайно важливим для розуміння розвитку зовнішньополітичних стратегій цих країн.

Крім того, важливими для вивчення проблеми є публікації різноманітних наукових установ, які спеціалізуються на вивченні проблем зовнішньої політики, таких як Інститут політики (м. Київ) [1]. Проблем внутрішньополітичного життя України торкається у своїй монографії В. Малярчук [2]. Питанням впливу внутрішньополітичних факторів на двосторонні стосунки присвячена зокрема стаття В. Гевко «Українсько- польські міжпарламентські взаємини» [3]. Цікавим теж для вивчення цього питання є творчий доробок польського дослідника українського походження В. Балюка, зокрема, його монографія [4].

Метою цієї публікації є встановлення основних рис суспільно-політичних змін в Україні та Польщі протягом 1999-2007 рр.

Протягом 1999-го 2007-го років суспільно-політичне життя в Україні та Польщі зазнає значних змін. Причини і наслідки цих змін багато в чому подібні, але є й суттєві відмінності.

Так, на парламентських виборах у 2001-му році у Польщі, перемогла нова політична сила, яка взявши естафету у революційної «Солідарності» розпочала «мирне будівництво». Приблизно в той же час, але трохи пізніше, у 2002-му році в Україні відбуваються парламентські вибори. Перед цими виборами була впроваджена мажоритарно-пропорціина виборча система [5, с.265], покликана створити передумови для інституалізацп суспільно-політичного життя. Ця подія практично заклала підвалини для формування нової політичної структури, де вперше провідну роль у парламенті стали відігравати саме політичні партії, як повноцінні суб'єкти політичного процесу.

Особливістю парламентської передвиборчої кампанії у Польщі 2001-го року була фактична відсутність ідеологічних суперечностей стосовно зовнішньої політики Польщі. Адже зовнішньополітичні орієнтири РП були визначені задовго до цього. Тому-то зовнішня політика і не була основною темою передвиборчих програм партій та блоків. В Україні ж, навпаки, дискусія навколо зовнішньополітичного курсу держави займала далеко не останнє місце у передвиборчій кампанії.

Як ми вже зазначали вище, в Україні парламентські вибори відбулися в 2002 р. Результати виборів до Верховної Ради засвідчили відсутність консенсусу в українському суспільстві щодо пріоритетних питань зовнішньополітичного спрямування держави. Адже до парламенту потрапили політичні сили, програмні засади яких щодо зовнішньої політики України суттєво відрізнялися (див. таблицю 2) [6].

За результатами парламентських виборів у Польщі 2001 р. впевнену перемогу здобув блок партій Союзу Лівиці Демократичної-Унії Праці, набравши 41,4% голосів виборців (див. таблицю 1) [1, с.49].

Серед програмних положень виборчого блоку „Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» варто відзначити найголовніші: вихід з СНД, вступ до сОт, повна інтеграція України до ЄС, активний розвиток військового та військово-технічного співробітництва з НАТО, інтеграція до політичних структур НАТО, активна участь у миротворчій діяльності ООН, поглиблення співпраці з партнерами у блоці ГУУАМ, розширення участі України у роботі міжнародних та європейських організацій.

Найближчий конкурент „Нашої України" - комуністична партія України серед своїх основних завдань у сфері зовнішньої політики називала відродження на новій основі Союзу рівноправних братніх народів як добровільного об'єднання суверенних соціалістичних держав, активний вплив України на поглиблення інтеграційних процесів у СНД, входження до системи колективної безпеки країни СНД; крім того комуністи виступали проти реалізації планів включення України до військових структур НАТО.

Програма виборчого блоку «За Єдину Україну!» анонсувала такі основні тези: спільне з Російською федерацією входження до сучасного європейського економічного та культурного простору, використання механізму СНД як засобу узгодження інтересів, у першу чергу, на двосторонній основі, економічне співробітництво в рамках СНД - умова збереження ринків збуту та розвитку економічного потенціалу України, подальший розвиток і оптимізація співпраці України з НАТО.

Виборчий блок Юлії Тимошенко серед головних завдань зовнішньої політики України виділяв наступні: стати авторитетним геостратегічним центром, лідером консолідації країн Центрального і Східноєвропейського регіону, вступ до ЄС і НАТО, економізацію зовнішньополітичної діяльності, широкомасштабне економічне співробітництво з країнами-сусідами, у першу чергу, з РФ, а також з такими провідними країнами світу, як США, ФРН, Велика Британія, Франція, Японія, Китай, Індія.

У програмі ж Соціалістичної партії України серед пріоритетів були братерські відносини з Росією, Білоруссю та іншими сусідами, консолідація та захист слов'янства, збереження позаблокового статусу України. Також українські соціалісти наголошували на помилковості розширення НАТО на схід [2, с.19].

Симптоматичним для результатів парламентських виборів в Україні у 2002-му році стало те, що ті політичні сили, які декларували відверто атавістичні ідеї (насамперед КПУ та СПУ) здобули значну кількість голосів у парламенті, і, відповідно, можливість впливати на зовнішню політику держави.

Даючи коротку характеристику парламентським виборам в Польщі (2001) та України (2002) слід відзначити такі їх особливості:

вибори до парламентів обох країн стали черговим підтвердженням різного ступеня розвитку політичної культури в обох суспільствах, адже у Польщі на той час основними суб'єктами політичного життя були партії, які мали