підручниками шкіл з мовами нацменшин: російськими - 100%, литовські, болгарські польські школи були забезпечені з відповідних країн; за кошти обласного бюджету були придбані підручники для кримських татар, татар Росії, а також профінансовані видання підручників „21 урок караїмської мови" та посібник ассірійської мови. До області прибули вчителі-мовники з Болгарії та Чехії. Бердянськ став ініціатором проведення обласного фестивалю"Планета мов". Відновилися старі та зав'язалися нові дружні стосунки з країнами - прабатьківщинами [10, с.17].
Запорізька обласна державна адміністрація спільно з ЗНТУ розпочала проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції "Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України". В області започатковано Всеукраїнський фестиваль національних культур „Ми - українські", який через певний час набув статус міжнародного.
Нестабільність та часта зміна керівництва країни та області, постійні реорганізації Державного комітету України у справах національностей практично паралізували роботу відділів з питань національностей в областях, а в Запорізькій області, де мешкають 130 національностей, взагалі був ліквідований відповідний відділ. Згадаймо 30-ті роки: знову наступаємо на ті ж граблі!
Не можна чекати на серйозні успіхи у процесі забезпечення ефективної мовної політики, при тому, що основний важіль цієї роботи буде і надалі залишатися на рівні інтуїтивних пошуків регіонів. Без правильної виваженої мовної політики, без серйозного наукового підґрунтя, детального вивчення етнічного середовища територій та конкретних рекомендацій науковців стосовно подальших кроків у загальнодержавній мовній стратегії, зростає вірогідність хибних кроків, ціна розплати за які може бути занадто високою.
Мовні проблеми нам необхідно вирішувати з урахуванням нашого статусу незалежності та інтеграційних прагнень до Європи. Саме ці два пріоритети мають диктувати умови проведення мовної політики, тобто орієнтувати на ці складові наше законодавство,організаційні заходи, управлінські рішення .Слід також зазначити, що міжнаціональна ситуація в нашій державі, а також її мовна політика знаходиться під контролем міжнародної громадськості. Це суттєвий регулятивний чинник, який накладає відповідальність на державу і змушує коригувати її законодавство і політику в цілому з нормами міжнародного права.
Вихід із цієї ситуації лежить у площині нагромадження демократичного потенціалу розвитку суспільства, зміцненні засад громадянських інститутів самоорганізації, які дають усі необхідні і достатні підстави для функціонування і розвитку не лише державної, але й інших мов народів, які належать до категорії національних меншин. Держава не повинна стояти осторонь. її креативна роль у зміцненні статусу і створенні умов для розвитку мов меншин насамперед полягає у зміцненні законодавчого поля країни. Безперечно, законодавство повинно працювати, тобто, виконуватись, а не залишатись на папері .Вважаю за доцільне: привести у відповідність викладання історії України; необхідно включити матеріали, щодо історії та культури етнічних груп та їх ролі в історії України; вирішити питання з вивченням етнічних мов та навчання мовами національних меншин, узаконити Положення про недільні школи; створити відповідну базу для підготовки викладачів для шкіл національних меншин на базі вищих навчальних закладів; врегулювати фінансове забезпечення шкіл з навчанням етнічними мовами; збільшити доступ до культурних здобутків та інформації на етнічних мовах, обсяг радіо та телевізійного мовлення мовами національних меншин; внести т зміни до Закону України «Про національні меншини в Україні».
Моє велике переконання, що розквіт нашої держави - у єднанні. Це ідея, яка має реалізуватися лише у випадку, якщо у повсякденному житті, на кожному етапі системи освіти та виховання і держава, і наукові та громадські організації будуть приділяти достатньо уваги просуванню ідей культури миру, толерантності і навчанню добросусідства. Взаємотерпимість, толерантне ставлення один до одного, діалог і взаєморозуміння повинні стати нормою поведінки і дій усіх людей без винятку.
Джерела та література
Конституція України. - К., 1997.
Свідзинський А.В.Самоорганізація і культура. - К.: Вид. ім. Олени Теліги, 1999.
Госархив Донецкой области. Первая всеобщая перепись населения Российской империи. - Ленинград, 1987.
Національні меншини в Україні 1920-1930-ті роки: Історико- картографічний атлас / Інститут національних відносин і політології НАН України / М.І. Панчук (упоряд.). - К. : Четверта хвиля, 1996.
Декларація прав національностей України 1991 // Відомості Верховної Ради Українию - 1991. - №25.
Рамкова конвенція Ради Європи «Про захист національних меншин». ВР №703/97
История российских немцев в документах (1763-1993 гг.). - Москва: МИГУП, 1993.
Войнович О.В. Шкільна освіта для національних меншин в Україні 20-х років: до питання формування її організаційних засад // Історія України: маловідомі імена, події, факти. Збірник наукових праць. - Вип.2. - К., 1997.
Кочерга Б. М., Афанасьєва Л. В., Александров В. М., Александрова Г. І., Глинська Л. Ф. Народи Північного Приазов'я (етнічний склад та особливості побутової культури) / Мелітопольський держ. педагогічний ін-т. — Запоріжжя: Просвіта, 1997.
10. Національний склад населення Запорізької області та його мовні ознаки. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. - Запоріжжя, 2001.
Деркач Н. В. Языковые проблемы в Украине: история и современность (на примере Запорожской области)
В статье рассматривается эволюция взглядов на этнонациональные и языковые процессы в Украине. Решение национального вопроса лежит в плоскости накопления демократического потенциала развития общества, укрепления гражданских институтов самоуправления. Креативная роль государства в укреплении статуса и создании условий для развития языков национальных меньшинств состоит в укреплении ее законодательной базы, которая должна работать.
Ключевые слова: политическая нация, этнополитика, национальные меньшинства, родной язык, политика коренизации, языковая политика, межэтнические интеграционные процессы, этнический состав населения, культура этнических групп, толерантность.
Derkach