УДК 930.2

В. Б. Звагельський

ЛОКАЛІЗАЦІЯ ЛІТОПИСНОЇ САЛЬНИЦІ

У статті розглядаються численні варіанти локалізації літописної р. Сальниця, пов'язаної з трагічними

подіями походу Ігоря Святославича у Половецький степ навесні 1185 р. Висловлюється гіпотеза про розташування цієї річки в басейні Дніпра.

Ключові слова: Сальниця, Сіверський Донець, "Слово о полку Ігоревім", локалізація, історіографія.

Серед завдань щодо дослідження історії Київської Русі важливе місце посідають питання історичної географії. До останніх відноситься і комплекс проблем, що стосуються маршруту сіверських полків навесні 1185 р. у Половецький степ. Цей похід, оспіваний у "Слові о полку Ігоревім" і детально описаний у Іпатіїв- ському та Лаврентіївському літописах, вивчається вже понад два століття. Йому присвячено сотні статей і монографій, створених дослідниками різного рівня кваліфікації і фаху, переважно істориками і філологами. З'ясовано багато питань, уточнено низку положень, висунуто десятки різних версій, гіпотез, припущень.

Проте питання щодо маршруту Ігоревих полків залишається ще багато в чому нез'ясованим. На сьогодні існують близько десяти версій та гіпотез, що доповнюють одна одну, корегують, а часто і вступають у взаємне протиріччя. Така ситуація зумовлена тим, що основні географічні орієнтири походу точно не локалізовані.

В цій статті ми зупинимося на локалізації р.Сальниця. Багато дослідників за період після першої публікації пам'ятки у 1800 р. займалися цим питанням. Певним підсумком цих студій стала стаття в "Энциклопедии "Слова о полку Игореве". В цій, переважно історіографічній, роботі її автор О.Г.Бобров спробував дати стислу характеристику деяким поширеним гіпотезам. Але, виходячи з характеру видання, ним були враховані далеко не всі існуючі варіанти локалізацій, хоча інколи наведені легковажні компілятивні матеріали (наприклад, роботи В.М.Маркіна, І.Саратова, П.Ткаченка та ін.), не було також проведено належного критичного аналізу [1, с.263-267].

Отже, назва Сальниця згадується в Іпатіївському літописі після опису зустрічі десь між Донцем і Осколом полків Ігоря і Всеволода: Ігор "перебреде Донець и тако приида ко Осколоу, и жда два дни брата своего Всеволода: тот бяша шел инем путем ис Коурьска. И оттоуда поидоша к Сальнице" [2, стб.638]. Далі в писемних джерелах згадуються без будь-якої прив'язки до місцевості лише два гідроніми - Сюурлій і Каяла. Отже, Сальниця є останнім об'єктом, від локалізації якого залежить і сама можливість подальших пошуків.

Згадується Сальниця в літописі ще й у зв'язку з відомим походом Володимира Мономаха 1111 р., коли був убитий дід Кончака - половецький хан Шарукан. Цей похід аналізувався багатьма дослідниками, які не дійшли одностайного висновку стосовно локалізації Сальниці.

Цей об'єкт зустрічається також в деяких списках "Книги Большому Чертежу": "И ниже Изюма пала в Донець с правая стороны река Сальница. А ниже тое - Изюмец" [3, с.38]. На підставі цих даних вперше локалізував Сальницю, що згадується під час походу Мономаха 1111 р., В.М.Татіщев: "оная течет в Донец с правой стороны ниже Изюма" [4, с.259, прим.352].

Однак спробу локалізації Сальниці, що згадується під час подій 1185 р., вперше здійснив М.М.Карамзін: "Здесь названа Сальницей река Сал, впадающая в Дон близ Семикаракорской станицы" [5, прим.204]. Необхідно зазначити, що це був початок сприйняття "Слова" не лише як літературної пам'ятки, а й як історичного джерела. І хоча напрацювання М.М.Карамзіна у подальшому виявилися багато в чому неточними, а подекуди і помилковими, - шлях, визначений видатним істориком, виявився перспективним.

У відомій статті П.Г.Буткова, де, фактично вперше, приділено значну увагу багатьом аспектам географії походу Ігоря Святославича, Сальниця ототожнюється з р.Торець: "впадающему в Тор в четырех верстах от Донца, и имевшему тогда имя Сальницы, без сомнения от лежащих при устье Торца четырех соляных озер, которые и в недавнія времена соль доставляли" [6, с.52].

М.Ф.Граматін зазначав: якщо Каялу ототожнювати з Кагальником, то Сальницу и Сюурлии надобно искать на той же левой стороне Донца" [7, с.133].

М.С.Арцибашев спеціально не займався визначенням місцезнаходження Сальниці, але зазначив, що "едва ли Сальницей называется здесь река, впадающая в Донец с левой стороны между Осколом и Боровскою" і що вона "очевидно" була на відстані одного переходу від р.Сюурлій, а останній він вбачав в Ольховому колодязі, який впадає у Донець нижче Борової на 20 верст [8, с.193, 241, прим.34].

Погоджується з М.М.Карамзіним, що Сальниця - це р.Сал, у своїй відомій книзі з перекладом пам'ятки та коментарями М.В.Гербель [9, с. XXXV].

М.Я.Аристов ідентифікував Сальницю з Тором, причому відомий історик, спираючись на Хлєбниківсь- кий список Іпатіївського літопису, пише стосовно походу 111І р., що в ньому "вместо неизвестной реки Са- льницы обозначена Сольница /.../ Эта незнакомая нам река получила название Тора, потому что на ней кочевали торки, прогнанные половцами. Как Тор называли Сольницей, так город Торский или славянский называли - соленым городом, а озера Тора - солеными озерами" [10, с.15]. Тобто М.Я.Аристов вважав Сальницю, що згадується під 1185 р., і Сальницю (Сольницю Хлєбниківського списку Іпатіївського літопису), що згадується під 1111 р., однією і тією ж річкою.

У роботі, спеціально присвяченій пошукам Каяли, П.Є.Ваденюк торкається і географії інших об'єктів, пов'язаних з походом, зокрема і локалізації Сальниці, яку він ототожнює з Сухим Торцем. Останнє дослідник пояснює тим, що "Устья Сухого Торца, названныя в Большом Чертеже Сальницей" [11, с.56]. Це є явним непорозумінням, оскільки у "Книзі