до таких поглядів і вважаємо, що це міг бути Кривий Торець. Його верхів'я і верхів'я Кальміуса знаходяться зовсім поруч, витікаючи в протилежні боки з однієї височини, яка є водорозділом басейнів Дніпра і Дону, по якому і пролягав Муравський шлях. Каль- міус або одну з його приток в такому разі слід ототожнювати з Каялою. Таким чином, можемо дійти висновку, що Сальниця "Книги Большому Чертежу" і літописів - різні річки.
Тут, думається, методично правильним буде змінити напрямок пошуків і рухатися не на схід, південний схід або захід, як рухалися наші полки і як переважно будують свої розрахунки дослідники (Сальниця - Сюурлій - Каяла), а в зворотньому напрямку - від Каяли. Адже, переконані, ніяк не можна ігнорувати ареал поширення "каяльських" гідронімів (Каялга, Каяли Кулак, Каялишан, Каяли Джуюшан) в Надазов'ї. На це "каяльське" гніздо вже звертали увагу лінгвісти [45, с.32-33,37]. Втім, маємо ще одне важливе свідчення німецького історика Тунманна, який у 1777 р. створив, а у 1784 р. видав друком книгу "Кримське ханство". Цей історико-географічний та політико-економічний нарис російською мовою вперше було видано у 1936 р. у Сімферополі. Тунманн пише: "Эта обширная страна лежит на северной стороне Черного и Азовского морей и окружена со всех остальных сторон русскими владениями, от которых ее отделяют Каяли-Берт (каменистый Берт), иначе Большая Берда, Шилки-Су или Конские Воды" [46, с.42]. Географічно ця Каяли-Берт цілком вкладається у вищеназваний ареал.
Ця робота німецького вченого зовсім випала з поля зору дослідників (в жодній роботі з історичної географії вона не згадується), оскільки її упорядник, редактор і перекладач М.Л.Ернст був репресований, а книга, що й так була видана малим тиражем, вилучена з обігу. Друге її репринтне видання побачило світ лише у 1991 р., про що ми вже сповіщали [47, с.8-9].
Згадка Каяли Тунманном є надзвичайно важливою, тому що вона є найдавнішою (звичайно, окрім джерел ХІІ ст.) з відомих на сьогодні.
Насамкінець слід наголосити - цей надазовсько-каяльський ареал є дуже інформативним і вселяє оптимізм у справу розв'язання одного з найскладніших питань вітчизняної історї. Втім, пошуки Каяли - то вже тема окремої розвідки.
Джерела та література
Бобров А.Г. Сальница // Энциклопедия "Слова о полку Игореве". - СПб., 1995. - Т.4.
Полное собрание русских летописей. Ипатьевская летопись. - Т.ІІ. - М., 1962.
Книга Большому Чертежу. - М.; Л., 1950.
Татищев В.Н. История Российская. - Т.ІІ. - М., 1963.
Карамзин Н.М. История государства Российского. - Т.ІІ. - СПб., 1852.
Бутков П.Г. Нечто к Слову о полку Игореве // Вестник Европы. - 1821. - Ч.121. - №21.
Грамматин Н.Ф. Слово о полку Игоревом, историческая поэма, писанная в начале ХІІІ века на славянском языке прозою и с оной переложенная стихами древнейшего русского размера, с присовокуплением другого буквального приложения с историческими и критическими примечаниями, критическими же рассуждениями и родословною. - М., 1823.
Арцыбашев М.С. Игорь, или война половецкая // Вестник Европы. - 1826. - Т.147. - № 11-12.
Игорь князь Северский. Слово о полку Игореве. Поэма в двенадцати песнях. Перевел с древнерусского Николай Гербель. - Издание пятое. - СПб., 1876.
Аристов Н.А. О земле половецкой (Историко-географический очерк). - К., 1877.
Ваденюк П.Е. Где нужно искать ту реку, на берегах которой 5-го мая 1185 г. был разбит Игорь Святославич Новго- родсеверский, и которая названа Каялой? // Труды ІІІ археологического съезда. - К., 1878. - Т.2.
Барсов Н.П. Очерки русской исторической географии. - Варшава, 1885.
Багалей Д. История Северской земли до половины ХМ столетия // Сборник сочинений студентов Университета св.Владимира. - К.,1882. - Вып.4.
Ляскоронский В.Г. Русские походы в степи в удельно-вечевое время и поход князя Витовта на татар в 1399 г. / Отдельный оттиск с Журнала Министерства Народного Просвещения. - СПб., 1907.
Ляскоронский В.Г. Северские князья и половцы перед нашествием на Русь монголов // Сборник статей, посвященных Д.А. Корсакову. - Казань, 1912.
Сібільов М.В. Археологічні пам'ятки на Донці в зв'язку з походами Володимира Мономаха та Ігоря Сіверського // Археологія. - К., 1950. - UV.
Кудряшов К.В. Половецкая степь. - М., 1948.
Кудряшов К.В. Про Игоря Северского, про землю Русскую. - М., 1959.
Кудряшов К.В. "Слово о полку Игореве" в историко-географическом освещении // Слово о полку Игореве. Сборник статей. - М., 1947.
Лесной С. Златое слово Руси. Крах антирусских наветов. - М., 2008.
Афанасьев В. Вероятный путь князя Игоря Северского на половцев в 1185 году (критическое исследование похода по летописям и "Слову о полку Игореве") // Исторический журнал. - 1939. - №6.
Ілухов В.М. К вопросу о пути князя Игоря в Половецкую степь // 1руды отдела древнерусской литературы. - М.; Л., 1955. - Т.11.
Шрамко Б.А. Древности Северского Донца. - Харьков, 1962.
Рыбаков Б.А. "Слово о полку Игореве" и его современники. - М.: Наука, 1971.
Лонгинов А.В. Историческое исследование сказания о походе Северского князя Игоря Святославича на половцев в 1185 году. - Одесса, 1892.
Булахов М.Г. Лонгинов Аркадий Васильевич // Энциклопедия "Слова о полку Игореве". - Т. 3. - СПб., 1995.
Пядышев Г.Е. Поход Игоря в 1185 году. Место битвы // История СССР - 1980. - № 4.
Звагельський В.Б. Лосицька дорога // Сумська старовина. - 1999. - №№ V-VI.
Федоров В.Г. Кто был автором "Слова о