УДК 94:314.7-054/7(477/6/7)

Т. А. Драгунова

ЗОВНІШНЯ МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

У статті розглядається сучасна міграційна ситуація в південних областях України. Аналізуються міграційний оборот населення регіону, особливості складу зовнішніх міграційних потоків населення за етнонаціональною належністю. Виявляються проблеми, що витікають внаслідок несприятливих міграційних процесів.

Ключові слова: національні групи, міграційні процеси, міграційна мобільність, міграційний приріст, міграційний оборот.

Особливістю сучасної міграційної ситуації в Україні в контексті розвитку національної структури суспільства є трансформаційні перетворення, що супроводжуються проникненням в доволі стійку систему міжнаціональних відносин, яка склалася за часів колишньої держави, нових етнічних груп з країн, що розвиваються, та із Закавказько-Центральноазіатського регіону. Наслідком цих процесів має бути зміна расового, національного складу населення країни, формування нового етнічного середовища.

Розглядаючи міграцію населення як переміщення кількісно і якісно визначених спільностей індивідів у просторі, виникає необхідність більш точно окреслити структуру міграційних потоків за чітко вираженими ознаками (вік, стать, освіта, релігійна та національна належність, сімейний стан, професійно- кваліфікаційний рівень, належність до різних типів населених пунктів (місто, село), регіону, напрямів переміщення). Ці риси характеризують рівень участі різних груп населення в міграційному процесі, визначають тип їх міграційної поведінки, етапи адаптаційного процесу, а це в свою чергу є основою при розробці заходів регулювання міграційними процесами.

Вплив міграційних процесів на етнонаціональний склад населення досліджувався вченими різних галузей знань: істориками, етнографами, філософами, фахівцями міжнародного права, економістами і демографами. Детальний аналіз ролі, що відіграє міграція населення в системі чинників етнічного розвитку,

зробленим науковцями Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, філософські та історичні аспекти національної ситуації в Україні вивчають вчені Інституту філософії НАН України, Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського нАн України та ін. Водночас існує потреба у детальному розгляді проблем зміни етнонаціональної структури населення внаслідок сучасного перебігу міграційних процесів на рівні областей і регіонів країни. Саме цим обумовлена актуальність даного дослідження.

Метою статті є виявлення особливостей складу міграційних потоків населення Півдня України за етнонаціональною належністю, проблем, що витікають внаслідок несприятливих міграційних процесів, та шляхів їх запобігання.

Дослідження міграційних характеристик етнічних груп населення ускладнюється через недостатню інформаційну базу. З 2006 року єдиним джерелом щодо просторового перебігу етнічних процесів в Україні є дані про розподіл мігрантів за громадянством та країнами в'їзду (виїзду). Водночас значну групу становлять нелегальні мігранти, які використовують територію України як транзитну, або місце тимчасової роботи. Тому посилення системи обліку міграційних потоків виступає на сьогодні одним з визначальних чинників подальшого вивчення міграції населення і управління нею.

У даній статті аналіз характеристик міграційних потоків населення України за етнічною ознакою ґрунтується на даних Всеукраїнського перепису населення 2001 року та даних поточної статистки 2005 року. Аналіз міграційних потоків за останні роки здійснювався на основі розподілу мігрантів за громадянством та країнами вибуття і прибуття.

Національний склад мігрантів обумовлюється як соціально-політичними умовами проживання різних народів та національних груп на тій чи тій території, так і суто психолого-ментальними чинниками кожної нації. Найбільша питома вага у складі мігрантів України за даними 2005 р. належала українцям (67,8%); частка росіян становила 7,9%, частка татар - 0,8%. Питома вага вірмен, білорусів, кримських татар, молдаван та болгар у структурі міграційних потоків становить по 0,2%. Частка решти національностей займає 0,1% і менше (табл.1).

Для визначення диференціації міграційної поведінки різних за ознаками національних груп населення застосовується така відносна величина інтенсивності, як коефіцієнт міграційного обороту. Він показує міграційну мобільність (рухливість) населення і розраховується як відношення валової міграції до середньої чисельності населення за рік (вимірюється у промілях).

Розрахунок коефіцієнта міграційного обороту національних груп мігрантів України у 2002 році (ґрунтуючись на даних про національний склад населення країни за результатами всеукраїнського перепису населення 2001 р. [1]) дозволив зробити висновок - найменші показники властиві представниками найбільш чисельних в Україні національностей, зокрема українцям, натомість найвищі показники мобільності характерні для етнічних груп, що походять із країн, що розвиваються, і мають кардинально іншу ментальність. За рівнем міграційної мобільності національний склад населення було поділено на п'ять груп (табл.2).

Перша група відрізнялася найвищими показниками коефіцієнта міграційного обороту: максимальне значення цього показника мали китайці - 471,3 %о. Високі значення міграційної рухливості були характерними для етнічних груп народів Індії та Пакистану (389,1%), агулів (305,6 %) та арабів (203,3 %).

Серед народів другої групи найвищу міграційну мобільність мали татари (153,2 %о), абазини (109,4 %о) і в'єтнамці (109,1 %). Найнижчий показник міграційного обороту був властивий афганцям (72,4 %). У третій групі представлено в основному етнічні групи народів, що проживають у Європі (німці, англійці, італійці) і на азіатській території колишнього СРСР (узбеки, туркмени, буряти). Серед них найвища мобільність була у німців (65,7 %) та бурят (63,9 %), найнижча - у азербайджанців (40,1 %).

Четверта група є найбільш чисельною і охоплює переважно етнічні групи колишніх радянських республік, в тому числі росіян (друга за чисельністю група у складі населення України) та білорусів (третя за чисельністю група у складі населення України). Найвищий коефіцієнт міграційного обороту у четвертій групі мали таджики (38,3 %), найнижчий показник - білоруси та удмурти (20,6 %).

П'ята група включає історичні на території України народи та етнічні групи, що характеризуються