низькою міграційною рухливістю. В неї входять українці (корінна нація) (19,1 %), молдавани (16,5 %), кримські татари (12,5 %), поляки (15,0 %), румуни (9,9%) та інші. Найвищий показник міграційної мобільності властивий інгушам (19,8%) та кримчакам (19,7%), найнижчий - угорцям (8,1 %).
Міграційні процеси Півдня України (Одеська, Миколаївська, Херсонська і Запорізька області) у етнонаціональному ракурсі свідчать про зменшення осіб - громадян України - у структурі населення. У 2008 р. міграційний обмін громадян України даного регіону з країнами старого зарубіжжя був від'ємним (331 особа). Найбільші втрати характерні для Запорізької та Одеської областей ((-111) і (-94) осіб відповідно), найменші - для Миколаївської та Херсонської областей ((-59) і (-67) осіб відповідно). Мешканці півдня емігрують переважно у країни Європи, зокрема Німеччину і Чехію, і країни Америки, зокрема США і Канаду. Натомість позитивний баланс спостерігається в обміні населення із країнами Азії, зокрема Ізраїлем, та Африки (рис.1).
У 2007-2008 рр. додатній міграційний баланс населення з країнами Азії та Африки зареєстрований у всіх причорноморських областях. Особлива ситуація спостерігалася в Одеській області. Там сальдо міграції
Динаміка міграційного сальдо з країнами старого зарубіжжя за 2002-2008 рр. свідчить про перехід його від від'ємних до додатних значень. Якщо сальдо міграції населення півдня України з країнами старого зарубіжжя у 2002 році становило (-3,4 тис. осіб), то у 2008 р. дорівнювало +0,4 тис.осіб. На фоні зменшення вибуття громадян України за кордон (в країни Європи - у 11,5 разів, в Австралію та Океанію - в 10,5 разів, в країни Америки - у 6,4 рази), розпочалося прибуття на українську землю громадян азійських та африканських країн.
населення з країнами Ази у 2005-2008 рр. становило 4,9 тис.осіб, з країнами Африки - 0,3 тис.осіб. За цей період в область прибуло 2,4 тис. громадян Китаю, 0,3 тис. громадян В'єтнаму, 0,3 тис. громадян Афганістану та 0,3 тис. громадян країн Африки, а також громадяни Індії та Йорданії.
В обміні з країнами нового зарубіжжя (колишній СРСР), більшість областей Причорномор'я теж втрачають своїх громадян. Протягом 2003-2008 рр. від'ємне міграційне сальдо населення зареєстровано у Запорізькій, Херсонській, Миколаївській (крім 2008 р.) областях. Переважно виїжджають наші громадяни у Росію, невелика частина у Білорусь та Литву.
Виняток становить Одеська область, де спостерігалося додатне сальдо громадян України за рахунок прибуття щорічно близько 1,5 тис.осіб, які мали українське громадянство, більшість з них - мешканці Молдови, а також Росії, Казахстану, Вірменії та Грузії.
Проте в південних областях стабільним є міграційний приріст громадян Росії, Молдови, Азербайджану, Вірменії, Грузії, Узбекистану та Казахстану (рис.2). На основі даних Держкомстату України за 2008 р. найбільший міграційний приріст громадян Росії спостерігався у Запорізькій (3,6 осіб на 10 тис. населення) і Одеській (відповідно 2,9) областях; найменший - у Миколаївській (відповідно 1,5)області. Значний приріст громадян Молдови та країн Азії, зокрема Закавказзя, спостерігався в Одеській області (відповідно 2,1 і 1,4 особи на 10 тис.населення).
Протягом останніх п'яти років щорічна перевага кількості прибулих над вибулими в причорноморських областях громадян Азербайджану збільшилася втричі, Росії, Молдови, Вірменії - вдвічі. Зокрема в Запорізькій області зросло щорічне прибуття росіян і азербайджанців; в Миколаївській - азербайджанців та вірмен, в Одеській області - росіян, молдаван та громадян країн Закавказзя, в Херсонській - лише росіян.
Збереження таких показників міграційної рухливості етнічних спільнот населення України, зокрема її південних областей, у майбутньому може призвести до того, що питома вага корінного населення буде зменшуватися, а частка іммігрантів, зокрема з азіатських країн, зростатиме. Це, в свою чергу, спричинить виникнення певної напруги у суспільстві. По-перше, можливі проблеми в сфері спілкування з іноземцями. По-друге, загострення і так складної мовної ситуації, адже „іммігранти з нетрадиційних для нашої держави країн, частіше володіють в тій чи іншій мірі російською і менше українською мовою, що означатиме збільшення кількості носіїв російської мови" [3, с.153]. По-третє, імміграція ускладнить конфесійну структур суспільства, бо дедалі відчутнішу роль відіграватимуть інші релігії, наприклад, мусульманство.
Для забезпечення етнокультурної безпеки народу нагальною потребою суспільства є розробка зваженої міграційної політики держави, а також системи заходів щодо адаптації іммігрантів у новому середовищі.
Джерела та література
Національний склад населення України та його мовні ознаки за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року / Державний комітет статистики України. - К., 2003.
Міграція населення України у 2005 році. - К., 2006.
Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О.Б. Беренштейн, Н.А. Зіневич, В.Т. Зінеч та ін.; За ред. В.І. Наулка. - К., 2001.
Драгунова Т. А. Внешняя миграция населения Юга Украины на современном этапе
В статье рассматривается современная миграционная ситуация в южных областях Украины. Анализируются миграционный оборот населения региона, особенности этнонационального состава внешних миграционных потоков населения. Определяются проблемы, обусловленные неблагоприятными миграционными процессами.
Ключевые слова: национальные группы, миграционные процессы, миграционная мобильность, миграционный прирост, миграционный оборот.
Dragunova T. A. Foreign migration in Southern Ukraine at the present stage
The article considers modern migration situation in the southern regions of Ukraine. The features of the composition of external migration flow by the ethno-national belonging are analyzed. Problems of the infavorable migration processes are explored.
Key words: national groups, migration processes, mobility, net migration, gross migration.