УДК 94:355(477)"1917/1918"

В. С. Гвоздик

ЗМІНИ У СПІВВІДНОШЕННІ ПАРТІЙНО-ПОЛІТИЧНИХ сил НА ПІВДНІ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ 1917 - ПОЧАТКУ 1918 РР.

У статті розглядається політична ситуація на Півдні України у період загострення боротьби за владу восени 1917 - на початку 1918 рр. Досліджується кількісний склад та географія розміщення основних політичних партій та громадсько-політичних об'єднань, задіяних у цій боротьбі. Аналізуються результати виборів до органів місцевого самоврядування, Всеросійських та Українських Установчих зборів. Ключові слова: Південь України, політична боротьба, партії, блоки, вибори.

Дослідження характеру і змісту революційних подій 1917-1918 рр. на Півдні України зі значними ет- нонаціональними та соціокультурними особливостями залишається актуальною науковою проблемою, незважаючи на те, що за останні роки зроблені суттєві зрушення щодо комплексного висвітлення як соціально-економічної, так і політичної історії регіону початку ХХ ст. Однією з таких проблем є вивчення процесу розгортання партійно-політичної боротьби за владу в краї під час проведення виборчих кампаній 1917 - початку 1918 рр., оскільки їх результати дають можливість стверджувати, що основною домінантою політичного розвитку українського суспільства в зазначений період була не боротьба за встановлення диктатури пролетаріату, а формування інститутів влади і самоуправління, які повинні були забезпечити в кінцевому результаті розбудову незалежної держави на демократичних засадах.

Як відомо, в радянській історіографії цей процес розглядався лише через призму обґрунтування неминучості "Великої Жовтневої соціалістичної революції" та перемоги в ній більшовицької партії, тоді як ідея буржуазного парламентаризму, реального народовладдя розглядалася лише з позиції її огульної і часто безпідставної критики [1-11].

І лише в умовах незалежної України з'явилися роботи, які аналізують виборчі кампанії 1917 р. досить різнопланово і об'єктивно. При цьому на загальноукраїнському рівні проблема формування органів місцевого самоврядування, виборів до Всеросійських та Українських Установчих зборів знайшла своє відображення в узагальнюючих роботах з історії О. П. Реєнта [12], В. Ф. Солдатенка [13], А. П. Гриценко [14].

Безпосередньо ж вибори до органів місцевого самоврядування висвітлюються в статтях О. В. Старуха [15] та В. М. Бойка [16]. Регіональні аспекти виборчої кампанії на матеріалах Таврійської губернії розглядає В. І. Корольов [17].

Проблема виборів до Всеросійської та Української конституанти висвітлена більш широко. У В. Ф. Верстюка є цікава і змістовна післямова до стенографічного звіту першого і єдиного дня засідання Всеросійських Установчих зборів [18]. Українське питання на Всеросійських зборах висвітлює Й. Рисіч [19]. Ролі Центральної Ради у скликанні Українських Установчих зборів присвячена стаття Т. Бевз [20].

Деякі результати виборів до Всеросійських Установчих зборів на Півдні України наводяться у монографіях Ф.Г. Турченко і Г. Ф. Турченко [21; 22].

У Російській Федерації найбільш детально підготовку і проведення виборів до Всеросійських Установчих зборів, з урахуванням ситуації в Україні, аналізує Л. Протасов [23]. Проте узагальнюючої роботи, яка у цілому показала б динаміку змін у рейтингах партій під час виборчих кампаній в південноукраїнському регіоні поки що немає.

Метою статті є висвітлення змін у співвідношенні партійно-політичних сил на Півдні України під час виборчих кампаній 1917 - початку 1918 рр.

Протягом 1917 р. в Україні відбулося декілька виборчих кампаній. Міські вибори, що проводилися згідно з постановою Тимчасового уряду від 15 квітня і "Тимчасовими правилами про проведення виборів гласних міських", передували всім іншим і стали першими демократичними виборами на території Російської держави, у складі якої перебувала Україна.

Слід зазначити, що виборча кампанія до міських дум 1917 р., в якій брали участь основні політичні партії, і з самого початку стала ареною гострої політичної боротьби, значення якої в умовах розвитку революції вийшло далеко за межі власне муніципальних питань.

Адже хід та результати виборів допомагали не тільки з'ясувати політичний настрій мас, а й певною мірою спрогнозувати, на яку підтримку могла б розраховувати та чи інша партія під час виборів до Всеросійських установчих зборів. У більшості міст політична боротьба на виборах точилася переважно між партійними списками. Українські соціалісти, відмовившись в абсолютній більшості значних міст Півдня України від створення національного блоку, мали альтернативу: виступати самостійно або в блоці з близькими за ідеологією російськими партіями. За результатами виборів у Катеринославі список УСДРП отримав 3381 голос - 4,6%, УПСР - 1% . В Одесі УСДРП і УПСР утворили український соціалістичний блок, якому виборці віддали 7764 голоси (3,8%) [16, с. 25; 24].

У Херсоні українським соціалістам, які лише влітку створили тут свої округи, вдалося досягти досить широкого представництва в соціалістичному блоці й офіційно провести в думу 8 гласних (8%), а неофіційно - 17 (16,8%). Але в Миколаєві згода УСДРП виступити в блоці з РСДРП, причому не на принципових засадах визнання українських вимог, призвела до того, що українські соціал-демократи взагалі залишилися без представництва в думі. Лише українські есери провели двох гласних за списком ПСР [16, с. 26].

В Олександрівську за український соціалістичний блок проголосувало 1998 чол. (10,8%) [25].

Найбільш напруженою була боротьба за голоси єврейських виборців, в першу чергу, в Одесі, Катеринославі та Олександрівську. Адже в цих містах єврейське населення було найбільш політизованим.

За єврейським списком № 17 в Катеринославі пройшло 19 гласних (9 сіоністів і декілька співчуваючих). За нього проголосувало 12,5 тис. виборців, тоді як за список Поалей-Ціон - лише