Іншою була ситуація в Олександрівську, де радянська влада була вже встановлена. Із кореспонденції міського комітету РСДРП(б) в газету "Донецкий пролетарий" відомо, що голосування пройшло при значному абсентеїзмі виборців. Тільки четверта частина громадян (7 481 осіб), занесених у списки, прийшла на виборчі дільниці, тоді як на виборах до Всеросійських Установчих зборів голосувало біля 18 тис. виборців. Підсумки були такими: найбільше голосів отримав список №9 (більшовики) - 1892, на другому місці був список №15 (українські соціал-демократи) - 1 279, на третьому - список №16 (кадети) - 455 осіб. Меншовики і есери набрали відповідно 370 і 368 голосів. Значних успіхів у виборах в Олександрівську домігся "Союз земельних власників і безпартійних прогресистів" (за його список проголосували 357 осіб). Досить організовано проголосували російські громадяни німецької національності, підтримавши свій національний список 316 голосами. За кандидатів Поалей-Ціону і Бунду проголосували, відповідно, 206 і 73 виборців. Об'єднана єврейська соціалістична робітнича партія набрала 39 голосів, а українські незалежні революційні демократи з групою журналу "Шлях" - лише 29 [99].

А ось у селі Павлівці Олександрівського повіту результати голосування були іншими. Із 1 249 виборців у голосуванні взяли участь 1001 (80%). При цьому, за список Селянської спілки і УПСР проголосувало 685 (68%) осіб, УСДРП - 10, російських есерів - 4, більшовиків - 291, кадетів - 1, землевласників - 2 і Поалей-Ціон - 2 [100].

У Таврійському окрузі вибори до Українських Установчих Зборів не проводилися, хоча ще 17 грудня 1917 р. у Мелітополі відбувся з'їзд представників північних повітів губернії, який ухвалив рішення про участь населення краю у виборах до Українських Установчих Зборів [101; 102].

У Херсонській губернії вибори відбулися лише частково, (на виборчі дільниці прийшли лише 166 554 чоловік) але показники по Ананьївському і Олександрійському повітах свідчать про перемогу українських списків (№ 8, 13, 17), які набрали 54 300 голосів виборців. Із них: за список УСДРП проголосувало 8 266 осіб, Селянської спілки і ради селянських депутатів - 46003, українських федералістів-республіканців - 31. Значних результатів досягли (особливо в повітах) ліві соціал-революціонери, які йшли в блоці з виконавчим комітетом губернської ради селянських депутатів. Вони набрали 29,8% голосів від загальної кількості виборців. Більшовиків підтримало 19% тих, хто мав право голосу. За єврейські списки голосувало 7,7% громадян [103]. При цьому єврейський виборчий комітет підтримало 6 885 чоловік, єврейський позапартійний список - 4 745 виборців, Бунд - 1 013, Поалей-Ціон - 590 і Об'єднану єврейську соціалістичну робітничу партію - 183 голосуючих [104; 105].

Зробимо певні узагальнення. Результати виборів до міських дум показали переконливу перемогу представників поміркованого соціалістичного блоку, лідерство в якому належало передусім російським есерам та меншовикам. Що ж до більшовиків, то їхній авторитет у масах ще був відносно невисоким. Водночас кадети свою політичну значимість почали втрачати, за винятком, хіба що, Одеси.

Вибори ж до земств (вересень - жовтень 1917 р.) продемонстрували, що в південноукраїнському селі політичні симпатії виборців були дуже розмаїтими, однак домінуючим був український настрій, що й дозволило українським партіям вибороти перемогу.

Восени 1917 р., коли стала цілком зримою загроза диктатури (в корніловському чи більшовицькому виконанні), тенденції до зростання національної самосвідомості українського населення Півдня України та збільшення впливу українських партій значно посилились під час виборів до Всеросійських та Українських Установчих зборів.

Ці виборчі кампанії могли мати для України доленосне значення, оскільки за сприятливих обставин відкривали б для неї обрії нового суспільно-політичного розвитку. Вони показали і бажання, і спроможність українців, особливо селян, зробити серйозний крок до розбудови власної держави.

Врешті-решт, військова експансія більшовицької Росії проти УНР звела нанівець результати напруженої боротьби українського народу за державну незалежність, позбавила його демократичного шляху розвитку, втягнула у вир громадянської війни.

Джерела та література

Знаменский О.П. Всероссийское Учредительное собрание. - Л., 1976.

Скрипалев Е.А. Всероссийское Учредительное собрание: историко-правовое исследование. - М., 1982.

Спирин Л.М. Россия 1917 год: Из истории борьбы политических партий. - М., 1987.

І усєв В.І. Більшовицькі організації України в боротьбі за маси в період підготовки та проведення виборів до Всеросійських Установчих зборів // Український історичний журнал. - 1972. - №6.

Гусев В.И., Крижановский В.П. В борьбе за осуществление ленинской тактики: Большевики Украины в массовых избирательных кампаниях 1917 г. - К., 1987.

Курас И.Ф. Торжество пролетарского интернационализма и крах мелкобуржуазных партий на Украине. - К..1978.

Терещенко Ю.І. Політична боротьба на виборах до міських дум України в період підготовки Жовтневої революції. - К.: Наукова думка, 1974.

Рыбалка И.К. Рабочий класс Украины на выборах во Всероссийское и Всеукраинское Учредительные собрания // История СССР. - 1965. - №1.

Кичий И.В. Борьба за власть советов на Правобережной Украине. - Львов, 1986.

Гамрецький Ю.М., Тимченко Ж.П., Щусь О.Й. Триумфальное шествие Советской власти на Украине. - К.: Наукова думка, 1987.

Мельник С.К. Перемога Радянської влади на Півдні Україні. - К.: Видавництво Київського університету, 1966.

Реєнт О.П. Українська революція і робітництво: Соціально-політичні та