ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (20-ТІ РР. ХХ СТ.) - У цьому переконує наведений ряд даних, згрупованих нами за протоколами засідань: 1...

Стаття - ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (20-ТІ РР. ХХ СТ.)

У цьому переконує наведений ряд даних, згрупованих нами за протоколами засідань: 1 архієп., 3 свящ, 3 мирян (№ 15, 6 березня), 1 архієп., 3 свящ, 5 мирян (№ 16, 13 березня), 1 архієп., 4 свящ, 1 диякон, жодного мирянина (№ 17, 25 березня), 1 архієп., 3 свящ, 1 мирянин (№ 18, 22 квітня), 1 архієп., 5 свящ, 1 мирянин (№ 19, 30 травня), 1 архієп., 5 свящ, 2 мирян (№ 20, 4 червня), 1 архієп., 3 свящ, 2 мирян (№ 21, 14 червня), 1 архієп., 4 свящ, 1 мирянин (№ 22, 20 червня), 1 архієп., 2 свящ, 1 мирянин (№ 23, 27 червня), 1 архієп., 3 свящ, 1 мирянин (№ 24, 18 липня), 1 архієп., 4 свящ., 1 мирянин (№ 25, 25 липня) [28, арк.33-34,36,37,40,48,49]. Оновлена президія ОЦР демонструвала ту саму тенденцію складу і присутності на чергових засіданнях: 1 архієп., 3 свящ, 1 мирянин (№ 5, 5 вересня), 1 архієп., 3 свящ, жодного мирянина (№ 2, 26 вересня), 1 архієп., 4 свящ, 1 мирянин (№ 3, 1 жовтня), 3 свящ, 1 мирянин (№ 4, 17 жовтня), 4 свящ (№ 5, 24 жовтня) [28, арк.59,64,60зв.,73].

Поступове збільшення відсотку священнослужителів в колегіальних органах церкви вело до зростання ролі духовенства в керівництві церковним життям УАПЦ, розширення поряд з духовно-виховною і його адміністративно-господарських функцій, відновленню його морального авторитету. Таким чином, практика нерідко заперечувала канонічні вимоги УАПЦ, що у перспективі стимулювало їх перегляд і повертало духовенства до традиційно ключової ролі в управлінні місцевим церковним життям.

Щодо місцевого суду теж маємо приклади недостатньої уніфікованості його складу. Членами Харківсько-Слобожанського окружного суду обрали одного священика і двох мирян (1926 р.) [30, арк.17], Глухівського - двох священиків і двох мирян (1927 р.) [24, арк.259 зв.], Полтавського - двох священиків і мирянина (1927 р.) [24, арк.434,437]. Схожим був склад крайового суду на Чернігівщині. До нього обрали 8 осіб за принципом: по одному представникові від духовенства і від мирян від кожного з чотирьох округів [25, арк.83]. При цьому маємо на увазі, що головою суду скрізь виступав єпископ. Таким чином, склад окружного церковного суду був нешироким. Як правило, у ньому були рівнозначно представлені духовні та миряни під головуванням архієрея, що забезпечувало перевагу духовним особам, більш знаним на церковних канонах.

На районному рівні Великі збори не передбачалися. Їхні функції компенсувалися проведенням районних соборів двічі на рік та Малих зборів, які скликалися щомісячно (у складі 4-х представників від громад районного центру і по одному представнику від інших громад району), та щоденної праці президії районної церковної ради. Знову відзначаємо перевагу норми представництва членів від районного центру над периферією, як ознаку модернізації. На районному рівні також була відсутньою і судова інстанція.

Таким чином, система місцевої влади УАПЦ на окружному і районному рівнях у цілому зберігаючи повітову та волосну модель, поступово зазнавала централістичних змін. Помітною рисою цієї системи стало посилення в ній ролі виконавчих органів - рад та регенерація традиції більш активного залучення до церковного управління духовенства.

Проведений аналіз надає імпульсу для вивчення зовнішніх викликів трансформації устрою релігійних організацій на інших рівнях організаційної структури та у більш тісному контексті суспільних впливів на церкву.

Джерела та література

Балягузова О.Ю. Розкол в українському православ'ї у 1921-1930 рр. (на матеріалах Півдня України): дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Ольга Юріївна Балягузова. — Миколаїв, 2005. — 217 с.

Біланич І. Еволюція Української Православної Церкви в 1917-1942 роках: автономія чи автокефалія / Іван Біланич ; [пер. з лат. Н. Царьової; післяслово І. Паславського]. — Львів : Астролябія, 2004. — 392 с.

Зінченко А.Л. Благовістя національного духу (Українська Церква на Поділлі в першій третині ХХ ст.) / Арсен Леонідович Зінченко. — К. : Освіта, 1993. — 256 с.

Зінченко А.Л. Визволитися вірою. Життя і діяння митрополита Василя Липківського / Арсен Леонідович Зінченко. — К. : Дніпро, 1997. — 423 с.

Ігнатуша О.М. Адміністративний устрій ранньої Української автокефальної православної церкви (1921 р.) / О.М. Ігнатуша // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя : Тандем-У, 1999. — Вип. УІІІ. — С. 17-32.

Пилявець Л. Всеукраїнський православний церковний собор Української автокефальної православної церкви, 14-30 жовтня 1921 р. (До 75-річчя з дня відкриття) / Леонід Пилявець // Український історик. — 1997. — № 1-4 (132-135). — С. 91-104.

Преловська І. ВПЦР — організаційний осередок УАПЦ (1917-1921 рр.) / Ірина Преловська // Український церковно- визвольний рух і утворення Української автокефальної православної церкви: матеріали наук. конф. (Київ, 12 жовтня 1996 р.) / Українська Православна Церква Київського Патріархату, Комітет для відзначення 75-річчя УАПЦ, Київська Духовна Академія. — К. : Логос, 1997. — С. 29-48.

Білан Г.І. Обновленський рух в Україні 20-30-х рр. ХХ ст.: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Ганна Іванівна Білан. — К., 2005. — 206 с.

Жилюк С.І. Обновленська церква в Україні (1922-1928) / Сергій Іванович Жилюк. — Рівне : Рівненський держ. гуманітарний ун-т, 2002. — 384 с.

Ігнатуша О.М. Інституційні трансформації Українського екзархату РПЦ у 20-30-х рр. ХХ ст.: парафіяльна ланка / О.М. Ігнатуша // Культура

Сторінки: 1 2 3 4 5 6