Як зазначає Н. Рубльова, в умовах посилення тоталітарних тенденцій у радянському суспільстві та погіршення дипломатичних відносин СРСР з Польщею та Німеччиною, факти отримання гуманітарної допомоги із цих країн голодуючим в Україні також були розцінені як антирадянська діяльність.

Голова ДПУ УСРР В.А. Балицький, підраховуючи валюту, що надійшла з-за кордону для порятунку голодуючих, водночас, 22 травня 1934 р., доповів ЦК КП(б)У про нейтралізацію цього небажаного явища: "Заарештовано поки 85 чоловік, переважно пасторів, сектантських проповідників, кістерів, осіб з церковного активу, куркулів і т. ін. Намічено до арешту ще близько 60 чоловік" [5, с.325]. Дослідниця називає прізвища римо-католицьких священнослужителів, які поплатилися таким зв'язком. Це були - Б. Блехман - єдиний той час ксьондз у Києві та Й. Воронич - ксьондз із Житомирщини, який обслуговував 5 парафій особливо вражених голодом. Їм інкримінували шпигунську діяльність на користь "буржуазної" Польщі й Ватикану. Якщо Житомирська дієцезія РКЦ за період між 1933 і 1934 рр. втратила одного душпастиря, то Кам'янець-Подільська за той самий період - 4 [5, с.325].

Тоді ж органи ДПУ ліквідували "контрреволюційно-диверсійну церковну організацію", яка нібито підпільно діяла у Миколаєві та Одесі з 1927 по 1933 рр. ДПУ кваліфікувало, що Миколаївське відділення організації очолював патер римо-католицького костьолу Зисько, одеське - Шуберт. Заарештованих звинуватили у зборі секретних відомостей на оборонних заводах Миколаєва і у проведенні шпигунської діяльності на користь Німеччини. У 1934 р. їх засудили до тривалих термінів заслання" [18, с.237].

21 грудня 1933 р. в Одеській області арештували католицького священика на прізвище Ілі. Висунуте йому звинувачення, вказує на його можливе співчуття та підтримку місцевого українського населення, що потерпало від голодомору. Католицькому священику інкримінували зв'язок з українським антирадянським рухом [6, с.267].

Позиція католицької церкви під час голоду ще кілька років продовжувала резонувати й була активно експлуатована радянськими каральними органами. Зокрема, як повідомляв НКВС УСРР до ЦК КП(б)У 10 квітня 1935 р. готувався показовий судовий процес над групою німців-ксьондзів Карл-Лібкнехтівського району Одеської області, які нібито "проводили в німецьких районах і колоніях найактивнішу фашистську роботу". Їм пригадали "безпосередній зв'язок із закордонними фашистськими центрами" та підтримку від них "під виглядом "матеріальної підтримки" грошових субсидій на контрреволюційну роботу" ..." [17, с.186- 187]. Суд таки пройшов. Звинувачених: прелата Й. Крушинського та настоятеля німецької католицької церкви у с. Зельци Р. Лорана засудили до 10 років із заміною позбавлення волі за старістю на висилку до Казахстану. Табургера і Гофмана - настоятелів католицьких церков у Карл-Лібкнехтівському районі також покарали на 10 років позбавлення волі [17, с.187].

Вражає не тільки цинічний, холодний розрахунок представників влади, а й інше - політична зомбова- ність частини суспільства. За повідомленням партійно-державних чиновників "процес відбувся з великим піднесенням". "На процес приходили делегації колгоспників з прапорами, вимагаючи винесення суворого вироку" [17, с.188].

Таким чином, трагедія упокорення народу голодом, розіграна владою у 1932-1933 рр., водночас знищувала віру, руйнувала церкву. Без цього нищення влада не могла сприймати свою перемогу повною і незворотною. Зовнішньополітичні виклики радянській державі в умовах утвердження радянського тоталітаризму стимулювали зміну національної та релігійної політики, робили цю політику вкрай ексцентричною і агресивною. Питання припинення існування католицьких храмів в Україні ставало справою найближчого часу.

Голодомор 1932-1933 рр. влада використала засобом політизації суспільства, розпалення у ньому нетерпимості до національно-релігійної самодіяльності, врешті - прискореного нищення етноконфесійної самобутності, яку кваліфікували як "контрреволюція".

Джерела та література

Ігнатуша О.М. Разом з народом: церква в умовах голодомору 1932-1933 років / Олександр Миколайович Ігнатуша // Голодомор 1932-1933: запорізький вимір. - Запоріжжя : Просвіта, 2008. - С. 112-127.

Ігнатуша О. Церква в умовах голодомору 1932-1933 років / Олександр Ігнатуша // Наша Віра. - 2008. - № 11 (247).

С. 14-15.

Ігнатуша О.М. Голодомор 1932-1933 рр. на Сумщині в системі антицерковної боротьби держави / Олександр Миколайович Ігнатуша // Сумська старовина. Науковий журнал з історії та культури України. Видання Сумського державного ун-ту. - 2003. - № ХІ-ХІІ. - С. 80-84.

Рубльова Н. Антикостьольна кампанія в УСРР: причини, інструментарій, перебіг (кінець 20-х - 30-ті рр.) / Наталія Степанівна Рубльова // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1999. - № 1/2 (10/11). - C. 388-404.

Рубльова Н. Ліквідація в Україні ієрархії Римо-католицької церкви (кінець 1917-1937 рр.) / Наталія Степанівна Рубльова // З архівів ВУЧ К-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2000. - № 2/4 (13/15). - С. 311-330.

Лиценбергер О.А. Римско-католическая церковь в России: история и правовое положение / Ольга Андреевна Ли- ценбергер. - Саратов : Поволжская Академия государственной службы, 2001. - 384 с.

Кулинич І.М. Німецькі колонії на Україні (60-ті роки ХУІІІ ст. - 1917 р.) / Кулинич Іван Маркович // Український історичний журнал. - 1990. - № 9. - С. 18-30.

Бистрицька Е. Східна політика Ватикану в контексті відносин Святого Престолу з Росією та СРСР (1878-1964 рр.): монографія / Елла Володимирівна Бистрицька. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. - 416 с.

Державний архів Харківської області. - Ф. Р-845. - Оп. 2. - Спр. 411.

Ігнатуша А. Католицька церква на Півдні України в 1920-1930-х рр. / Алевтина Ігнатуша, Олександр Ігнатуша // Історія релігій в Україні. Матеріали IX Міжнародної конференції 11-13 травня 1999 року. - Львів :