І. В. Жердєва

ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКОВНА ПЕРІОДИКА І СВІТСЬКІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ: АСПЕКТ ВЗАЄМОДІЇ

Характерними особливостями сучасного історичного етапу є інтенсивний розвиток комунікативних засобів та інформаційних технологій, серед яких значну роль відіграють засоби масової інформації. Вплив цих засобів на суспільну свідомість настільки значний, що їх називають "четвертою владою" після законодавчої, виконавчої і судової. Але, як і кожна влада, її дія для народу може бути як сприятливою, так і пагубною.

Останнім часом в інформаційному середовищі країни досить впевнено зміцнює свою позицію православна церква. Серед існуючих видів ЗМІ православні конфесії надають великого значення

розвитку церковної преси, яка знаходиться у стадії формування і становлення. Оцінюючи сучасний стан церковної православної періодики, можна стверджувати, що перспектива подальшого її розвитку досить оптимістична, хоча вона поки що не в повній мірі може конкурувати із світськими засобами масової інформації.

Концептуальні особливості преси православної церкви на початку XX століття найбільш глибоко у своїх дослідженнях розглядає А. Бойко [1]. До теми православної періодики зверталися у своїх публікаціях Н. Романенко [2] і А. Стародуб [3]. Питання співпраці церкви і світських ЗМІ порушувалось дослідниками А. Юрашем [4] та О. Яневським [5]. Проте комплексних досліджень даної проблеми у сучасній історичній науці немає.

У статті зроблено спробу окреслити можливі сфери взаємодії світських і православних засобів масової інформації, відгук на церковні православні видання світської преси та сприйняття їх у суспільстві.

Наприкінці 80-х - на початку 90-х pp. XX ст. з початком демократичних змін та політичних перетворень в Україні православна церква після тривалих років атеїстичних гонінь з боку радянської влади отримала широкі можливості для розвитку засобів масової інформації, зокрема заснування та випуску православних періодичних видань.

Огляд православної преси часів незалежності свідчить про те, що усі православні конфесії України - Українська Православна Церква, яка знаходиться у єдності з Московським Патріархатом (далі - УПЦ МП), Українська Православна Церква Київського Патріархату (далі - УПЦ КП) та Українська Автокефальна Православна Церква (далі - УАПЦ) за останні роки значно поширили свою видавничу діяльність. Збільшились кількість православних періодичних видань та їх тираж, поліпшився друк, розширилась тематика, підвищився рівень професіоналізму журналістів.

На сучасному етапі більшість церковних періодичних видань серед інших православних церков належить УПЦ МП і становить понад 100 друкованих органів. Активна видавнича діяльність УПЦ КП також дозволила цій церкві налагодити випуск 10 журналів, 13 газет, 6 бюлетенів і 2 церковних додатка до світських газет. Друковані ЗМІ УАПЦ виходять в основному в центральних і західних регіонах країни і представлені одним журналом „Православна Галичина" і 7 газетами.

Окреслюючи можливі сфери співпраці церковних і світських засобів масової інформації, розглянемо таке коло питань:

основні відмінності православної та світської преси;

форми висвітлення релігійних питань у світських ЗМІ;

проблемні питання у площині взаємовідносин православних і світських мас-медіа.

Світська преса, якій були притаманні суспільні функції, значно змінилася під тиском комерціалізації. За відсутності цензури з боку держави більшість ЗМІ сьогодні контролюється різними фінансовими, політичними, адміністративними структурами. У більшості випадків вони перетворилися у великий бізнес, який диктує свої правила. Власники ЗМІ дивляться на читача як споживача послуг і намагаються задовольнити його тимчасові потреби. Тому на перший план виходить не важливість інформації та її достовірність, а її позиціонування за політичними та ідеологічними принципами. Деякі мас-медіа у порушення професійної етики пропагують аморальність, порок, насильство. Як правило, духовні потреби людини відступають на задній план.

На погляд дослідника О. Яневського, така ситуація склалася через те, що на відміну від стандарту, прийнятого західною журналістикою, дотримуватися прийнятої системи подання інформації "news not views" (новини, а не погляд), деякі українські журналісти використовують систему "views not news" (погляд, а не новини) [5, с. 211-215].

На відміну від світських підходів, православна церква серед усього арсеналу комунікаційних засобів розглядає функцію церковних засобів масової інформації як один з найважливіших напрямків місіонерської діяльності церкви. Церковні друковані органи спрямовані, перш за все, на християнізацію сучасного світу, захист людської спільноти від духовної деградації, морального розтління.

Проте сучасні церковні православні ЗМІ, за виключенням окремих загальноукраїнських видань, ще недоступні широкому загалу читачів. Друковані органи церкви практично відсутні в загальній торговельній мережі, не мають масового попиту. Професійний рівень підготовки матеріалів в церковних ЗМІ помітно нижчий, ніж у відомих світських виданнях. Крім того, більшість єпархіальної преси, де домінують богословські теми, зорієнтована на церковну аудиторію і малоцікава широкому колу читачів.

Отже, на відміну від світської преси, яка у своїй більшості має політичне чи ідеологічне забарвлення, православна церква вбачає в засобах масової інформації вид місіонерства і використовує їх для популяризації християнського вчення. Однак, якість православної періодики нижче від популярних світських видань через недостатній професійний рівень православних журналістів.

Про те, що українське суспільство більш зацікавлено почало ставитись до релігійних питань, свідчить зростання звернень світських засобів масової інформації до цієї теми. В останні роки спостерігається інтенсивний розвиток напрямку, який пов'язаний із висвітленням в світських ЗМІ церковного життя, для чого виділяються спеціальні рубрики, шпальти, додатки.

Проте, хоч релігія і стала об'єктом інтересу з боку мас-медіа, але протягом довгого часу до неї відносились як до явища маргінального. До цього часу релігійні теми подаються у світській пресі як другорядні, в