Дослідник А. Юраш, який багато наукових розробок присвятив релігійній журналістиці, розробив систему висвітлення релігійних питань у світських ЗМІ, яка може втілюватися за такими формами: у статтях на релігійну тематику; на спеціальних релігійних сторінках у світській періодиці; як "газета" в газеті [4, с. 23].

Стосовно першої форми, то як в загальнонаціональних, так і в регіональних світських виданнях досить регулярно друкуються матеріали про церковну тематику.

Друга форма не досить розповсюджена і існує переважно в регіональних виданнях. Наприклад, Запорізьким єпархіальним управлінням УКЦ КП було започатковано у 2007 р. релігійну сторінку під назвою "До світла" у новоствореній світській газеті "Просто" (українському тижневику Запоріжжя), де розміщалися публікації на богословські теми, про події церковного життя. Так, у числі 27 цього видання від 13 вересня 2007 р. зустрічаємо матеріали прес-конференції предстоятеля цієї церкви Філарета (Денисенка) під час його перебування в Запоріжжі у вересні минулого року [6, с. 6]. Але це видання виходило лише протягом 2007 р., у березні поточного року редакція припинила свою діяльність з економічних причин.

Третя форма - у вигляді спеціального додатку до світського видання - зустрічається досить рідко.

В окремих світських виданнях існують спеціальні оглядачі, які пишуть на релігійні теми, а саме: Клара Ґудзик (газета "День"), Катерина Щоткіна (газета "Дзеркало тижня"), Юрій Дорошенко (газета "Україна молода"), Ірина Лукомська (газета "Вечірній Київ) та ін. Ці журналісти добре орієнтуються в церковній тематиці, підготовлені ними матеріали цікаві широкому колу читачів. Як приклад можна навести досить актуальні і гострі публікації Клари Ґудзик "Бути чи не бути українським церквам у європейській спільноті?" в газеті "День" та Юрія Дорошенка "Богородський києвоцентризм" в газеті "Україна молода" [7, с. 1,4; 8, с. 4].

Проте, більшість авторів через брак досвіду і знань у церковній сфері або взагалі бояться братися за ці теми, або обмежуються простим інформуванням.

Тому слід зазначити, що в українській пресі за роки незалежності держави так і не виокремилися церковні журналісти. Як зазначає дослідника. Юраш, "попри постійну присутність релігійної проблематики на сторінках світських ЗМІ, втілення релігійних стосунків у світські мас-медіа, на жаль, так і не набуло рис впорядкованої, продуманої, концептуально осмисленої системи" [4, с. 23].

Крім того, у питаннях церковних і духовних творчі працівники інколи дозволяють собі виносити судження, так би мовити, з власних переконань, часом вороже й тенденційно.

У цьому аспекті заслуговує на увагу публікація керівника прес-служби УПЦ МП В. Анісімова "Пресса и Православие в Украине. Трагическое непонимание", яка розміщена в періодичному виданні Кирилівської церкви м. Києва (УПЦ МП) - газеті "Кириллица". Розмірковуючи над проблемою взаємовідносин церкви і світських ЗМІ, автор наголошує: "Трагедією не Православ'я в Україні, а, скоріше, суспільства є невміння і небажання світських ЗМІ дивитись на церковні проблеми очима віруючої людини і аналізувати їх у категоріях самої Церкви" [9, с. 5].

Якщо казати досить узагальнено, то у своїй більшості журналісти пишуть про таке:

про історію і сучасне становище окремих церков, релігійних напрямків. Виходить багато публікацій про релігійні свята (про Пасху, Різдво), про важливі події у житті церкви (приїзд Папи Римського, зустріч релігійних лідерів з представниками влади і політичних сил, вручення державних нагород, освячення храмів і т.д.);

більше половини публікацій присвячені новим релігійним течіям, але вони як правило носять характер викриття і акцентують увагу на негативних прикладах присутності нових релігійних течій в українському суспільстві;

про державно-церковні відносини. Зацікавленість цією темою пов'язана із спробою прийняття нового Закону" Про свободу совісті і релігійні організації". Як правило розвиток подій відслідковують журналісти, які висвітлюють діяльність Верховної Ради України;

про відносини між релігійними групами. Особливо активно висвітлюється міжправославний конфлікт. У висвітленні цього конфлікту, зокрема - питання про канонічність церкви, світські ЗМІ займають як об'єктивну, так і суб'єктивну позицію. Перші приймають до уваги усі історичні факти, роз'яснюючи ту чи іншу ситуацію. Інші вважають, що на них лежить відповідальність за вирішення цього питання;

про стан духовності суспільства загалом і зокрема - релігійної. Розкриваючи цю тему журналісти описують якість віри, у що вірять громадяни, як вони вірять, з якою церквою себе ідентифікують.

Таким чином, можна припустити, що позицію світських засобів масової інформації у релігійних питаннях формують такі фактори: політичні та конфесійні симпатії редколегій; сьогочасні кон'юнктурні міркування; особиста позиція когось із членів редакційної колегії;

Кожна православна конфесія України має свій досвід діалогу і співробітництва із світськими

ЗМІ.

Найбільш ґрунтовні підходи до проблеми співпраці із засобами масової інформації виробила УПЦ МП. Цій темі присвячено окремий розділ в "Основах соціальної концепції Української Православної Церкви". Це вчення, яке було прийняте у 2000 p., є одним із основних документів, що відбиває офіційну позицію УПЦ МП у сфері взаємовідносин з державою і світським суспільством.

Весь досвід, у тому числі і негативний, який напрацювала церква, намагаючись представити свою діяльність у ЗМІ і знайти порозуміння зі світськими журналістами, втілився в рядки офіційного документа. Цим церква підтвердила готовність до співпраці та забезпечення суспільства максимально необхідною інформацією про свою діяльність.

У розділі XV "Церква і світські засоби масової інформації" відзначається важлива роль ЗМІ у сучасному світі та повага, з якою ставиться церква до роботи журналістів. У документі наголошується, що інформування має ґрунтуватися