не тільки на твердому дотриманні принципів, а й на піклуванні про моральний стан особи й суспільства, що включає в себе розкриття позитивних ідеалів, а також боротьбу з поширенням зла, гріха та розпусти. Церква наголошує на неприпустимості пропаганди насильства, ворожнечі та ненависті, національного, соціального та релігійного розбрату.
Окремо підкреслюється відповідальність, що її несуть працівники мас-медіа за виховання людей, особливо юнацтва. Як одна з форм діяльності церкви в інформаційному просторі держави зазначається безпосередня участь православних мирян і священнослужителів у роботі світських засобів масової інформації з метою проповідування суспільству християнських чеснот та ідеалів.
Також і сама церква - як через офіційні установи, так і через особисті ініціативи віруючих - може засновувати власні інформаційні засоби, які мають благословення священноначалія.
"Основи..." встановлюють норми співпраці священнослужителів і мирян с працівниками світських засобів масової інформації: перші ж, з метою здійснення пастирської та освітньої діяльності, покликані ставитися до контактів зі світськими журналістами "з належною увагою".
Подібне співробітництво має збуджувати інтерес світського суспільства до різних сторін церковного життя та християнської культури.
Церква співпрацює з журналістами через свої установи та уповноважених осіб. Формою вираження такої співпраці можуть бути окремі статті, радіо- і телесюжети, інтерв'ю, участь у публічних діалогах і дискусіях, консультативна допомога журналістам, поширення серед них спеціально підготовленої інформації, надання довідкової інформації, а також - Ьсобливі форми церковної присутності".
Окреслюючи механізми можливої співпраці церкви і засобів масової інформації "Основи..." наголошують на взаємній відповідальності сторін: церква через своїх представників подає правдиву інформацію, а журналісти не викривлюють її. Думки, що їх висловлюють священнослужителі, мають чітко розмежовуватися на такі, що містять загальноцерковну позицію та мають благословення священноначалія; і на такі, що виражають позицію окремої особи і не є соборним голосом церкви.
Окремо наголошується увага на проблемах, що виникають під час співпраці церкви і засобів масової інформації. Говориться про те, що траплятися можуть не лише ускладнення, а "навіть серйозні конфлікти". Породжуються непорозуміння, зокрема тим, що діяльність церкви у світських засобах масової інформації висвітлюється неточно; відомості вміщуються у невідповідний контекст; особиста позиція автора змішується із загальноцерковною.
Внаслідок цього виникають проблеми і з боку церковної спільноти. Зокрема, журналістам починають відмовляти у доступі до інформації, болісно, а подекуди й агресивно сприймають на перший погляд правильну й коректну критику.
У цьому разі, наголошується в документі, питання повинні вирішуватися у дусі мирного діалогу з метою усунення непорозумінь. Якщо ж виникають більш глибокі і принципові проблеми (коли засоби масової інформації ганьблять церкву, вдаються до інших проявів блюзнірства). Церква залишає за собою право припинити відносини з відповідними ЗМІ або журналістом.
"Основи соціальної концепції" стали одним із перших і найбільш ґрунтовних документів, що окреслив шляхи діяльності церкви в інформаційному просторі як у межах світських мас-медіа, так і у справі створення власних, церковних засобів масової інформації [10, с. 72-74].
Активні форми співпраці із світськими журналістами виробили УПЦ КП і УАПЦ, хоча вони і не закріплені у відповідних офіційних документах цих конфесій.
Світські видання "День" і "Дзеркало тижня" майже регулярно розміщають інтерв'ю з предстоятелем УПЦ КП Філаретом (Денисенко), ректором Київської православної богословської академії цієї церкви архієпископом Димитрієм (Рудюк), прес-секретарем архімандритом Євстратієм (Зоря). В цих матеріалах йдеться про церковні справи в Україні, домінує ідея утворення єдиної Помісної Православної Української Церкви та утвердження Київського Патріархату. Зокрема, заслуговують на увагу інтерв'ю з предстоятелем УПЦ КП Філаретом (Денисенко) щодо гострих сьогоденних проблем церкви під назвою "Добро та зло занадто добре співіснують у нашому світі" та "Час для єдиної незалежної церкви вже настав...". Вони підготовлені на високому професійному рівні К. Ґудзик і розміщені в газеті "День" [11, с. 6; 12, с.7].
Одночасно всеукраїнські православні видання цієї церкви - журнали "Православний вісник" та "Інформаційний бюлетень", газета "Голос Православ'я" постійно популяризують найбільш актуальні і злободенні матеріали на церковну тематику із світської преси, розміщаючи їх передрук на своїх шпальтах. Наприклад, у всеукраїнському журналі "Православний вісник" за 2007 р. зустрічаємо передрук з газети "Дзеркало тижня" інтерв'ю архієпископа Димитрія (Рудюка) з проблем церковної і світської освіти, підготовлене Ю. Дорошенком [13, с. 28-30]. . В "Інформаційному бюлетені" за 2006 р. розміщено передрук з газети "День" професійно підготовленої публікації К. Ґудзик "Ще раз про церковні канони" [14, с. 18-19].
Аналогічні форми співпраці із світською пресою використовує УАПЦ. В матеріалах помісного Собору цієї церкви, який відбувся 14-15 вересня 2000 р., зазначається, що в останні роки церква подолала інформаційну блокаду, сформовано відповідний досвід проведення пресових конференцій і зустрічей з журналістами в Патріархії. При цьому, у співпраці із світською пресою "Патріархія дотримувалася погляду, що Церква потребує не потурання її слабкостям, не протекціонізму, а розуміння й об'єктивності" [15, с. 34].
Публікації в світській пресі не релігійну тематику свідчать про те, що інтерес до цієї православної конфесії проявляють не тільки журналісти, але й науковці. У цьому контексті заслуговує на увагу досить цікава стаття "Українська Автокефальна Православна Церква - повернення із забуття" у газеті "Вечірній Київ". Ця стаття присвячена історичним подіям створення національної церкви у 1917-1921 pp. і підготовлена кандидатом історичних наук, старшим науковим співробітником Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ Іриною Преловською [16,