УДК 94(411.16):008(477.73)"1930"

О. М. Караульна

ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ ПРОЦЕС ЯК СЕГМЕНТ ІДЕОЛОГІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА (НА ПРИКЛАДІ РОБОТИ МИКОЛАЇВСЬКОГО БУДИНКУ ЄВРЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У 30-Х РР. ХХ СТ.)

На основі архівних матеріалів у статті розглядаються етапи становлення Миколаївського будинку єврейської культури в контексті радянської національної політики 30-х років ХХ ст. Висвітлено основні форми його культурно-освітньої діяльності. Проаналізовано механізми ідеологічного впливу на свідомість особистості засобами культурно-дозвіллєвої діяльності.

Ключові слова: етнонаціональна політика, «коренізація», дозвілля, духовно-культурна самобутність.

Використання культурно-дозвіллєвих форм для формування політичних поглядів та ідеологічних уподобань є й донині одним із провідних засобів у етнонаціональній політиці багатьох країн. Культура розглядається не як база для розвитку художньої творчості народу, а як засіб успішного вирішення політичних завдань шляхом ідейно-емоційного впливу. На наш погляд, специфіка культурного дозвілля полягає у розкритті природних здібностей та талантів людини, у створенні естетичного середовища в якому вона отримає позитивно - емоційне задоволення та відтворює свої духовні сили, спрямовуючи їх на удосконалення себе та суспільних відносин.

Держава, що піклується про національну злагоду в суспільстві та гідний інтелектуальний розвиток особистості повинна відокремити сферу культури від ідеологічного маніпулювання, політичних засобів та механізмів на урядовому рівні.

Проблема культурного розвитку єврейських меншин в контексті радянської національної політики 30-х років на прикладі роботи Миколаївського будинку єврейської культури не була раніше предметом наукового дослідження. Опосередковано, І.С. Міронова посилалась на діяльність Миколаївського будинку єврейської культури при вивчені питання етнонаціонального співіснування народів Півдня України не розкриваючи специфіки його діяльності. Таким чином, основним джерелом для дослідження даного питання стали документи Державного архіву Миколаївської області, а саме - фонд Р-1185.

Враховуючи вище сказане, головна мета даної статі була визначена як висвітлення основних форм культурно-освітньої діяльності Миколаївського будинку єврейської культури та визначення ідеологічної зааганжованості змісту його роботи.

Нажаль, історії відомі різні варіанти національної та релігійної нетерпимості проявлені однією нацією проти іншої які відбулись у громадському житі не однієї країни.

Єврейським народ, як ніяким з інших, сповна зазнав на собі весь спектр соціального та національного незадоволення - від насильного виселення до геноциду. Юридична неповноправність євреїв була узаконена в Римській імперії ще у І ст. н. є., обтяжилась під час хрестових походів ХІ-ХІІ ст. та набула активного розвитку в період розпаду феодалізму і утвердження капіталізму.

Буржуазні революції ХІХ ст. в деякій мірі урегулювали відносини панування й підлеглості між християнами та євреями, однак докорінно не змінили статусу останніх.

У Російській імперії, до якої входила значна територія України, антисемітизм був державною доктриною, що супроводжувався переслідуваннями та єврейськими погромами.

На 1792 р. єврейське населення в степовій частині України, до якої належали і землі майбутньої Миколаївської області, було масовим явищем, так в Миколаєві воно складало 18,5 % від 15 664 чол. [1, с.55-56].

Проживаючи в надрах російського мовно-культурного середовища на правах національно-релігійної діаспори, єврейське населення було цілковито безправним, позбавленим будь-яких можливостей розвивати національну культуру.

Жовтневі події 1917 р., Конституція УНР 1918 р., перша Конституція Радянського Союзу 1924 р. та понад 100 постанов, прийнятих протягом 1919-1925 рр., виробили певне правове поле для вдосконалення життєдіяльності та забезпечення вирішення економічних, правових та культурних інтересів неукраїнського населення, якими могли скористуватись і євреї [2, с.275].

Для впровадження в життя концепції „коренізації" було створено ступеневу система виконавчих органів, до яких входили підвідділ ЦК КП(б)У, центральна комісія при ВУЦВК, підрозділи при партійних комітетах. Виражено комуністично-партійний підхід до етнонаціональних процесів - сприяв перетворенню культурно- освітньої роботи нацменшин у спосіб ідеологічної діяльності яка б стимулювала населення на виконання вирішальних економічних, соціальних та політичних задач, роз'яснювала ідеї класиків марксизм-ленінізму, партійних документів КПРС.

Чималого значення мало влаштування окремих етнонаціональних адміністративно-територіальних одиниць у місцях компактного проживання неукраїнського населення. Так, в середині 20-х років, в Миколаївському окрузі працювали 3 єврейські сільські ради, які займались поліпшенням побутового та економічного стану, збереженні національної культурної самобутності, надавали допомогу кустарям та ремісникам в організації кооперативів і товариств [3, с.47].

Миколаївська єврейська община працювала різнопланово та наполегливо: організовувала школи, літературні та театральні гуртки, національні свята, а 12 квітня 1929 р. на вулиці Фалєївська, 5\2 (стара назва) в приміщенні колишньої Хоральної синагоги відкрила Будинок культури.

Даний заклад замислювався як центр відродження національних традицій, культури та мови, як духовно-творче ядро для дозвілля та розвитку природних здібностей особистості.

Головним керівним органом стало правління до якого увійшло 15 осіб: Меерович, Куриц, Бродер, Левак, Гордин, Айземан, Фельдман, Лапидус, Прагер, Браверман, Фельдштейн (ініціали не вказані). Завідуючим Будинком культури було обрано Прагера М.Б [4, арк.28].

Магістральним напрямком діяльності закладу була робота з організації масових заходів та гуртків. Майже відразу відкрили бібліотеку, курси для неписьменних, школу кроїння та шиття, школу першої медичної допомоги, драматичний гурток. Влаштовували виставки, концерти, літературно-музичні вечори, бесіди з питань духовного надбання єврейського народу: літератури, живопису, малярства, музики тощо.

Однак, незважаючи на успішну та чітко сконцентровану роботу, при підведенні підсумків діяльності за 1929 р., правління відмітило ряд недоліків, серед яких - відсутність гуртків для підлітків та юнацтва. Названа категорія, як відмітив у своєму виступі головуючий Меерович (ініціали не вказані), становить етнонаціональний потенціал для відродження єврейської культурно-етнічної самобутності [5, арк.52-55].

Культурно-освітня діяльність Будинку єврейської культури тільки на початку існування розгорталась у заданому