УДК 94:378(161.2)(477.7)

Л. Л. Ковач

МОВНО-ОСВІТНЯ СИТУАЦІЯ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ: ТЕНДЕНЦІЇ ОСТАННІХ РОКІВ

У статті проаналізовано ситуацію в мовно-освітній сфері Автономної Республіки Крим, виявлено проблеми та основні тенденції її розвитку. Показано діяльність державних органів влади України, АРК, громадських та міжнародних організацій у задоволенні мовних та освітніх потреб національних груп Кримської автономії. Подано рекомендації щодо підвищення ефективності державної мовно-освітньої політики в регіоні. Ключові слова: Автономна Республіка Крим, мовна ситуація, освіта, державна мовна політика, національні відносини.

Автономна Республіка Крим (АРК) є особливим регіоном України. Цю особливість визначають: історичні, соціальні та політичні наслідки насильницької депортації кримськотатарського народу і представників інших національностей, їхнє повернення та облаштування на рідних землях, інтеграція в українське суспільство, мовна, культурна, релігійна та етнополітична самоідентифікація населення автономії. Демографічна складова: населення Кримського півострова здавна було і сьогодні залишається багатонаціональним за своїм складом. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року тут проживає 2024000 осіб, серед яких є представники понад і2б національностей. Разом із цим, поліетнічність автономії відносна, бо частка трьох основних етносів - росіян (1180441 осіб, або 58,3%), українців (492227 осіб, або 24,3%) і кримських татар (243433 осіб, або 12,1%) складає майже 95%. Інші 5% припадають на решту національностей. Проте лише невелику частку з них можна вважати помітними групами національних меншин. До них слід віднести білорусів (29,2 тис. осіб), татар Сибіру і Поволжя (11 тис.), вірмен (8,7 тис.), євреїв (4,5 тис.), азербайджанців (3,7 тис), греків і корейців (по 2,8 тис.), німців (2,5 тис.), болгар (1,8 тис.), караїмів (670 осіб), кримчаків (204 особи) [1].

Особливістю останніх років стало подальше розширення списку національностей суто іммігрантського походження, в основному з числа біженців і колишніх студентів кримських вузів: албанців, арабів, афганців, в'єтнамців, індусів, китайців, курдів, а також появу в етнічній палітрі французів (8 осіб), американців (43), шведів (4), голландців (8) і навіть одного англійця.

Крим єдиний регіон України, де в складі населення переважають росіяни: їхнє співвідношення до українців становить 2,39 до 1. Домінування етнічного російського населення доповнюється культурною та політичною русифікацією представників інших народів, включно з українцями. Значна кількість представників етнічних груп Криму настільки зрусифіковані, що це наклало свій відбиток на їхній мовній самоідентифікації. В першу чергу це стосується білорусів, євреїв, німців та інших. Так, як свідчать дані Всеукраїнського перепису населення 2001 р., російську мову рідною визнало 97% євреїв Криму, 89% німців, 82% білорусів, 79% корейців, 78% болгар. 73% греків та 61% українців. Загалом російську мову вважають рідною 23% неросійського населення регіону. Такі рецидиви тоталітарного мислення, світосприйняття, вважає О. Калакура, залишаються головною перепоною як національного відродження, так і вільного культурно-освітнього розвитку кожної етнічної групи автономії. «Полілінгвізм, двомовність - знання і спілкування державною мовою та мовою більшості оточуючого населення, - зазначає автор, - загалом вважається явищем закономірним, природним, але мовне поглинання малих етнічних груп, нав'язування мови спілкування як рідної веде до розмивання їхньої ідентичності. Якщо б процеси продовжували розвиватися в цьому ключі, то наступним кроком після втрати мовної ідентифікації могла б стати етнічна» [2, с.481].

Об'єктивний аналіз процесів, явищ та подій, що мають місце в мовній та культурно-освітній сфері Кримської автономії має за мету поглибити розуміння етнополітичних процесів, які тут відбуваються, сприяти розробці виваженої державної етнополітики та відповідної нормативно-правової бази спрямованих на вирішення проблем існуючих на півострові.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань:

проаналізувати діяльність центральних органів державної влади України, заходи владних органів АРК, участь державних, громадських та міжнародних організацій автономії у реалізації програм, спрямованих на розвиток культури та освіти народів Криму на сучасному етапі;

з'ясувати мовно-освітню ситуацію в автономії;

на підставі одержаних результатів визначити шляхи оптимального мовно-культурного та освітнього розвитку населення регіону у найближчій перспективі.

Огляд наявної літератури присвяченій проблемам Криму засвідчує, що ключовою темою більшості досліджень виступає питання повернення депортованих в минулому кримських татар на історичну батьківщину, їхнє матеріальне та соціальне облаштування. Ґрунтовний аналіз основних складових цієї проблеми міститься, зокрема, в роботах І. Прибіткової, В. Возгріна, Р. Ільясова та двох монографічних дослідженнях - колективній праці - «Крымские репатрианты: депортация, возвращение и обустройство» (авт. колектив: О. Габріелян, С. Єфімов, В. Зарубін та ін. - Сімферополь, 1998) та праці Ю. Тищенка і В. Піховшика «Повернення кримських татар. Хроніка подій» - К., 1999 [3].

Багато дослідницької уваги також приділяється аналізу політичних процесів в Криму, зокрема, чинників, що визначають їх характер, перебіг та спрямованість. Насамперед це праці В. Чумака, О. Кривицької, Д. Базіва, В. Кулика, А. Нікіфорова [4].

Помітним внеском у наукове осмислення специфіки та тенденцій етнополітичного розвитку Криму стала монографія В. Котигоренка [5]. її автор аналізує історичні витоки, причини та чинники колізій у динаміці суспільно-політичних відносин в АРК. Досліджує відносини між різними етнічними сегментами кримського загалу, їхніми громадськими організаціями. Увагу привертають пропозиції автора монографії щодо вдосконалення правових засад формування представницької влади автономії, реального забезпечення прав осіб, які повернулися й повертаються з місць депортації та їхніх нащадків, легітимації їхніх представницьких органів, суспільного статусу тощо.

Найбільш комплексне висвітлення процесів історичного та етнополітичного розвитку Криму ХХ - початку ХХІ ст. містить колективна монографія співробітників Інституту політичних