по вул. Сільській, 9 і освятила його в молитовний дім. Але не довго раділи сімферопольські адвентисти своєму молитовному будинку, бо вже в 1961р. рішенням Сімферопольської міської Ради будинок передали під дитячий садок, а через деякий час в ньому розмістили бібліотеку. Заборонялось приводити на службу дітей, здійснювати хрещення людей, молодших 30 років, проводити уроки в суботній школі та залучати до навчання молодь; категорично вимагалось усі служби проводити по заздалегідь затверджених в спецорганах проповідях. Від служителя церкви вимагали повної підконтрольності, змушували ставати "стукачем" на членів общини. Громада не погоджувалась з такими драконівськими вимогами і з усіх сил протидіяла свавіллю радянських чиновників [15, арк. 236-279]. Таким чином, влада особливо негативно відносилась до адвентистів, шукаючи різні приводи для закриття їх громад. Як вже зазначалось, з 1946 р. не було зареєстровано жодної нової общини АСД на території УРСР, в Криму, зокрема. Хоча, на території України з 1947 р. по 1964 р. кількість громад АСД зменшилась з 154 до 81, кількість віруючих у цих громадах збільшилась з 6385 до 7400 [10, арк. 87113].
Використовуючи різні джерела, слід відзначити, що на території Південної України протестантські громади були розповсюджені у всіх областях. Вони мали сформовану мережу та за чисельністю були другі після православних.
Це явище історично зумовлювалось тим фактом, що більшість протестантських громад проникають на територію України у кінці ХІХ ст. саме з Півдня і мають тут значні історичні корені.
Общини цих конфесій постійно переслідувались владою, що призвело до їх чисельного зменшення. Але кількість віруючих не зменшилась, а, навпаки, з 1943 по1964 збільшилась на 75%.
Наведені факти свідчать про те, що дедалі більше громадян надавали перевагу протестантизму, не дивлячись на утиски та заборони [16, с. 245-276]. Адже приналежність людини до зареєстрованої громади несла багато негараздів: протестантові майже неможливо було отримати вищу освіту, керівну посаду, високий професійний розряд, публічну подяку чи матеріальну винагороду за працю [7, с. 367-395]. Про це свідчать відомі дослідники, зокрема - В. Любащенко. Як відомо, радянська влада завжди негативно від- носилась до церковників , особливо до сектантів , вважаючи їх людьми другого ґатунку. Та протестантизм поширювався і зміцнював свої позиції на території країни. Так, на 1948 р. по УРСР нараховувалось 2853 протестантські громади з загальною чисельністю віруючих - 133000. У 1964 р. чисельність майже подвоїлась - 1358 громад, які нараховували 233400 членів. Для порівняння, православні церкви, у 1964 р. мали близько 768000 парафіян [7, с. 361-364].
Таким чином, серед протестантів найбільш поширеними були і залишаються баптистські громади. Вони мають визначену догматику, відкидають, як і інші протестанти, рятівну роль церкви, не сприймають харизматичних крайнощів, як то гласолалію, "омовіння" ніг та інші. Через це виникло багато проблем при насильницькому об'єднанні владою баптистів і п'ятидесятників у 40-х роках. Але, не дивлячись на всі негаразди та труднощі у порозумінні, створений Союз ЄХБ активно продовжував діяти до кінця 70-х років. Громади протестантів збільшились чисельно, зміцнили свою структуру та вплив на суспільство. У40-і - 60- і роки ХХ ст. на території Південної України значно поширились общини адвентистів, п'ятидесятників, особливо ті, які не визнали Союзу ЄХБ та продовжили діяти нелегально. Вони зберігали свою догматичну особливість та характерність у служінні, які донесли до часів державної незалежності України.
Джерела та література
Гараджа В.И. Протестантизм / В.И. Гараджа - М. : Политиздат, 1971. - 200 с.
Чанышев А.А. Протестантизм / А.А. Чанышев - М. : Политиздат, 1969. - 311 с.
Митрохин Л.В. Баптизм / Л.В. Митрохин - М. : Полиграф, 1966. - 287 с.
Розенбаум Ю.А. Советское государство и церковь / Ю.А. Розенбаум - М. : Наука, 1985. - 174 с.
Зубкова Е.Ю. Послевоенное советское общество: политика и повседневность. 1945-1953 / Е.Ю. Зубкова. - М. : РОССПЭН, 1999. - 385 с.
Колодний А.М. Історія релігії в Україні / А.М. Колодний - К. : Знання, 1999. - 735 с.
Любащенко В.І. Історія протестантизму в Україні / В.І. Любащенко - Львів : Просвіта, 1995. - 375 с.
История евангельских християн-баптистов в СССР - М. : Издание Всесоюзного совета евангельских христиан- баптистов, 1989. - 678 с.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 1577.
ЦДАВО України. - Ф. 4648. - Оп. 1. - Спр. 421.
ЦДАВО України. - Ф. 4648. - Оп. 23. - Спр. 9.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 24. - Спр. 213.
Державний архів Запорізької області. - Ф. П-102. - Оп. 1. - Спр. 1188.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 24. - Спр. 4263.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 24. - Спр. 5908.
Заватски В. Евангельское движение в СССР после Второй мировой войны / В. Заватски. - М. : Колосс, 1995. - 345 с.
Краснянская Н. Ю. Протестантские конфессии на Юге Украины: организационные формы и динамика развития (1943-1964 гг.)
В статье проанализирована специфика организационных форм, динамика развития и количественный состав протестантских конфессий на территории Южной Украины в 40-60-х гг. ХХ ст. Раскрыта зависимость развития конфессий от государственной антирелигиозной политики.
Ключевые слова: протестантизм, конфессия, общество, баптизм, идеология, вероучение, трансформация, структура.
Krasnyans'ka N. Yu. Protestant confessions on South of Ukraine: organizational forms and dynamics