Водночас головним принципом діяльності Рад депутатів трудящих усіх рівнів було й залишалося партійне керівництво ними, що зводило нанівець всі заходи щодо демократизації роботи представницьких органів влади. Зберігалася інтеграція партійного й державного апаратів як у центрі, так і на місцях. Продовжувалася практика прийняття спільних постанов партійних комітетів та місцевих органів державної влади, що з точки зору конституційного права не можна вважати коректним.

Проголосивши курс на побудову комуністичного суспільства, партійні організації ініціювали створення всіляких самодіяльних організацій, що були підпорядковані вищестоящим місцевим Радам і розглядалися як форма безпосереднього здійснення народом функцій управління державою. Всередині 1960-х рр., за офіційними даними, в країні налічувалося майже 500 тис. самодіяльних формувань: жіночих рад на виробництві і при домоуправліннях, батьківських рад у школах, добровільних народних дружин, народних судів, вуличних і квартальних комітетів тощо. Кількість їх членів досягла 8,5 млн. Чим більше було активістів, тим більше, як вважалося було демократії й політичного прогресу на шляху до комунізму. При цьому низька ефективність роботи такого активу до уваги не завжди бралася. З метою залучення населення до діяльності до діяльності рад було вжито низку заходів щодо шляхом створення чисельних громадських організацій та самодіяльних формувань.

Серед громадських самодіяльних організацій найбільш активно діяли вуличні, квартальні й будинкові комітети. Вони залучали населення до трудової участі в роботі благоустрою й озелененню вулиць і дворів, доглядали за дотриманням мешканцями будинків існуючих санітарних норм, організовували допомогу одиноким людям похилого віку і навіть виступали у ролі організаторів змагання за присвоєння будинку почесного звання "Будинок комуністичного побуту", вулиці - "Краща вулиця міста" (району, села), "Село зразкового порядку та високої культури" тощо. Плідну роботу проводили комісії сприяння торгівлі. Вони виступали організаторами контролю громадськості за діяльністю підприємств торгівлі й громадського харчування. Місцеві Ради та їх виконкоми спиралися на ці самодіяльні формування, за їх допомогою залучали велику кількість людей до вирішення багатьох соціальних питань.

Нехай далеко не кожна людина, що значилася у списках, активно працювала. Значна частина з них була лише "баластом", як тоді прийнято було говорити. Але вже сам той факт, що чверть дорослого населення республіки була зарахована до того чи іншого самодіяльного формування, свідчить про певні тенденції соціально-політичного життя в країні.

Отже, формально проводилась лінія на підвищення у суспільному житті ролі Рад усіх рівнів, громадських організацій і самодіяльних формувань Проте на ділі, як і раніше, у кожній важливій справі все вирішувала не громадськість, навіть не представницькі органи влади, а апарат, передусім апарат партійних органів. Усім народним обранцям залишалося лише формально ухвалювати будь-які їхні рішення, а найбільш достойним серед них - ще прикрашати собою президії різних урочистих зборів і форумів. Усі реформаторські зусилля М.Хрущова не могли змінити природу радянської системи. Та він до цього й не прагнув.

Джерела та література

Восленский М.С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза. - М., 1991.

Джилас М. Лицо тоталитаризма. - М., 1992.

Історія Української РСР:У 8-ми т. - К., 1980. - Т.8. - Кн.1.

КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК, Изд.8-е. - Т.7. - М., 1971.

Ленін В.І. Дитяча хвороба "лівизни в комунізмі" // Повне зібр. тв. - Т.41.

Ленін В.І.Передмова до листування Ф.А.Зорге // Повне зібр. тв. - Т.15.

Нариси історії Чернігівської обласної партійної організації. - К., 1980.

Об улучшении деятельности Советов депутатов трудящихся и усилении их связей с массами: Постановление ЦК КПСС. 22 янв.1957 г. // В.И.Ленин, КПСС о работе Советов. - М., 1979.

Очерки истории Коммунистической партии Украины. Изд.4-е. - К., 1977.

Питра Ю.Ю. Как это было // Факты и комментарии. - 2001. - 9 ноября.

Сырых В.М. История государства и права России. Советский и современный периоды: Учеб. пособие. - М.,1999.

Українська радянська енциклопедія. - К., 1961-1964.

ХХІІ съезд Коммунистической партии Советского Союза: Стеногр. отчет. - М., 1961. - Т.3.

Краичик Г. Г. Представительные органы власти в Украине в период "оттепели" (1956-1964)

Статья посвящена попыткам демократизации представительных органов власти УССР на протяжении 1953-1964 гг. Доказано, что хотя формально проводилась линия на повышение в общественной жизни роли Советов всех уровней, общественных организаций и самодеятельных формирований, на самом деле в каждом важном деле все решал аппарат партийных органов. Всем же народным избранникам оставалось лишь формально принимать любые их решения, а наиболее достойным среди них - еще украшать собой президиумы различных торжественных собраний и форумов. Ключевые слова: "оттепель", органы власти, демократизация, УССР

Krivchik G. G. The representative government bodies in Ukraine in times of "the Thaw" (1956-1964)

The article is devoted to the attempts of democratization of representative government bodies in Ukrainian Soviet Socialistic Republic in 1953-1964. It is proved that despite the formal course for increasing the role of Councils, civil organizations and amateur formations on all the levels of public life the chief decision-making body for important matters had been the machinery of the Party. The elected representatives of the people had to