УДК 94:631.115.8(477)"1922/1925"

О. М. Кутик

П. П. ЛЮБЧЕНКО:

РОЛЬ У РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ У 1922-1925 РОКАХ

Панас Петрович Любченко (1897-1937) є одним із найбільш загадкових і впливових представників партійно-

радянської еліти 20-30-х рр. XX ст. Період часу, коли він був головою всеукраїнського союзу сільськогосподарської кооперації"Сільський хазяїн", маловідомий дотепер. Основні етапи розвитку й діяльності цього

союзу в 1922-1925 р. і роль політичної фігури П. Любченка в цьому процесі досліджені автором.

Ключові слова: П. П. Любченко, сільськогосподарська кооперація, партійно-радянська еліта.

В умовах непу сільська кооперація відігравала надзвичайно велику роль в економічному житті республіки. У 1920 році на території України вже функціонувало 105 кооперативних союзів [1]. Питання щодо форм землеробства на Україні у майбутньому серед інших ставилося у листопаді 1920 року на V конференції КП(б)У [2,4]. На той час будь-які форми сільськогосподарської кооперації не були пов'язані з відчуженням селянської власності. Учасники кооперативів залишалися господарями на своїй землі. Ефект колективізму виникав через взаємопов'язання їх інтересів на ринковій основі. Поза товарно-грошовими відносинами кооператив не міг існувати. "Політика кооперативна, - писав Ленін, - в разі успіху, дасть нам піднесення дрібного господарства і полегшення його переходу, в невизначений строк, до великого виробництва на началах добровільного об'єднання" [2, 4-5]. Отже, хід ленінських думок під час переходу від комуністичної до ринкової політики цілком ясний: про колективізацію мріяти поки що не доводиться, треба зосередитися на кооперативному будівництві, яке є "передумовою" колективізації.

Декретом ВУЦВК, підписаного 26 жовтня 1921 року, сільськогосподарську кооперацію України було закликано до самостійного існування. З метою сприяння розвитку та покращення у майбутньому сільського господарства та сільської промисловості, покращення матеріального стану трудящих землеробчих мас та їх духовного розвитку, шляхом об'єднання сільськогосподарської кооперації [3], 1 квітня 1922 року було утворено Всеукраїнський союз сільськогосподарської кооперації "Сільський господар", якому передавалися відповідно до вищезгаданого декрету цінності та кошти, що раніше належали сільськогосподарській кооперації [4]. Уряд України вбачав в "Сільському господареві" засіб отримання в свої руки сільської кооперації.

На сучасний момент в історичній науці досі не досліджено питання ролі Всеукраїнського союзу "Сільський господар" в розвитку сільської кооперації в першій половині 20-х років ХХ століття. Тому автор статті ставить перед собою за мету розглянути основні етапи становлення та діяльності даного об'єднання в 1922 - 1925 роках, а також розкрити роль в цих процесах його голови Панаса Петровича Любченка.

Діяльність Союзу розповсюджувалася на всю Україну. На момент свого утворення "Сільський господар" об'єднував 71 районний сільськогосподарський союз, до складу яких входило 3290 сільськогосподарських товариств по всій Україні із 475320 членами-селянами [5]. Союз мав статус юридичного лиця. А його справи вело правління, яке обиралося разом з Радою (вищим дорадчим органом) вищим органом управління - З'їздом Уповноважених Союзу [6].

Серед частково збереженої частини протоколів засідання правління "Сільського господаря" вперше ім'я Панаса Петровича Любченка зустрічається 29 квітня 1922 року. Це надає підстави стверджувати, що його було обрано до складу правління "Сільського господаря" від комуністичної фракції (перший склад формувався із представників комфракції, інших поличних сил та позапартійних) вже на Першому З'їзді Уповноважених Союзу, тобто від часу заснування "Сільського господаря" [7]. Так як за Уставом Союзу члени правління повинні були працювати та засідати у місті Київ, дозволялось, або мати інші платні посади, або бути на утриманні Союзу. Це надавало можливості П.Любченку залишатися одночасно і на посаді заступника голови губвиконкому Донбасу.

Голова правління обирався на його засіданні та був одночасно і головою Союзу. На момент утворення Всеукраїнського Союзу сільської кооперації "Сільський господар" організація його управління відбувалася завдяки діяльності наступних структурних підрозділів: відділів, Київської і Одеської філій та Московського представництва. Керівники відділів Союзу обиралися серед членів правління. Панас Петрович як члена правління очолював відділ колгоспів та одночасно був заступником голови кооперативно-організаційного відділу та одночасно був заступником голови кооперативно-організаційного відділу [8].

Фактично відділ колгоспів розпочав свою діяльність з 30 травня 1922 року [9]. На першому організаційному етапі своєї роботи цей відділ обстежував районні сільськогосподарські союзи в сфері їх діяльності по обслуговуванню сільськогосподарських кооперативів, а також комуни та артілі [10].

У ході роботи на посаді голови відділу колгоспів Панас Петрович Любченко прийшов до висновку, який пізніше озвучив на Другому З'їзді Уповноважених, що Україну на той час можна було умовно розбити на три райони. До першого району він відносив голодуючі Запорізьку, Донецьку та Миколаївську землі. На середину 1922 року тут знаходилося 1040 колгоспів, із яких в союзи сільськогосподарської кооперації входило 568. В Одесі (другому районі) існував окремий Губерніальний Союз колгоспів, який об'єднував 600 колгоспів. Вони прииняли рішення увіити у сільськогосподарську кооперацію через раисоюзи, проти чого виступали колективи огородників. До третього району П.Любченко відносив Волинь, Київщину та Чернігівщину, де знаходилося 411 колгоспів.

У цей час на селі постало питання способу кооперативного будівництва. Колгоспи входили в сільськогосподарську кооперацію, або через сільськогосподарські товариства, або через райсоюзи. Влітку 1922 року правління і Рада "Сільського господаря" винесла постанову про те, що необхідно здійснити заходи по притягненню колгоспів до сільськогосподарської кооперації. Але не було вирішено питання щодо входження колгоспів безпосередньо в райосюзи. Саме в цьому Панас Петрович вбачав основну проблему.