Уряд, намагаючись стримати втечі українського населення, видавав накази про затримання втікачів, але його заходи були марними і не могли спинити рух населення [7, арк. 2-3]. Щоб не допустити цих втеч за кордон, оскільки край був і так малозалюднений, а також щоб почати економічне освоєння регіону, уряд приймає компромісне рішення і організовує з української людності Новослобідський козацький полк, за прикладом козацьких полків Слобідської України [8, с. 64-65, 125-127]. Організація цього полку сприяла б не тільки господарському освоєнню краю, а й дозволила б залучити українську людність на військову службу, забезпечила б охорону російських кордонів [7, с. 4].
У Нової Сербії та Новослобідського полку було чимало спільного. Російський Сенат у своїх указах, напевно, для більшої зручності називав ці два поселення однією спільною назвою - "Нова Сербія" [9, с. 85-86], "Новосербське поселення" [9, с. 657-668; 3, с. 378]. Так, в указі про створення Новоросійської губернії від 22 березня 1764 р. немає ні слова про Новослобідський полк, а вживається спільна назва Новосербське поселення [9, с. 657-668]. Мабуть територіальна близькість і спільне підпорядкування Головному командиру Новосербського поселення давали підстави поєднувати ці два поселення однією назвою - Новосербське поселення. Але в кількох указах все ж таки зустрічаємо приклади того, що Сенат розрізняв ці два поселення. Таким, наприклад, був указ Сенату від 22 лютого 1755 р. про запровадження карантинних будинків при прикордонних митницях. У цьому указі назви Нова Сербія і Новослобідський полк називаються окремо. В іншому указі від 14 серпня 1761 р. Сенат щодо Новослобідського полку вжив назву "казацкое поселение за рубежем Новой Сербии" [10, с. 770771].
Спільним було і те, що Нова Сербія і Новослобідський полк знаходилися в безпосередній близькості до польського кордону. Але Новослобідське формування до того ж межувало ще із Запорізькими Вольностями та з татарськими територіями. Отже, у випадку татарського нападу Нова Сербія була в більш сприятливому і захищеному положенні, ніж Новослобідський полк. У постанові Сенату від 31 березня і 1 квітня ми знаходимо певні натяки на те, що Новослобідське поселення у випадку татарського набігу чи війни мало прикривати Нову Сербію [8, с. 64-65].
На ці два поселення покладалися однакові функції - це охорона кордонів Російської держави та боротьба з гайдамацтвом [11, с. 378; 12, арк. 47-48]. А під час Семилітньої війни (1756-1763 рр.) новосербці та новослобожани брали участь у ній у складі Новосербського корпусу [1, с. 352-352; 3, с. 85].
Були спільні моменти і в системі управління цими двома поселеннями. Вищим органом влади для Новосербського поселення був російський Сенат [10, с. 770-771; 5, с. 98-99]. Другим вищим органом влади для Нової Сербії і Новослобідського полку був Київський генерал-губернатор, який мав дуже широкі повноваження. У крайніх випадках новосербська та новослобідська людність могли апелювати до нього [5, с. 99-100; 10, с. 770-771]. На місцевому рівні Новосербське поселення було підпорядковане Головному командиру. Другою особою в Новосербському поселенні, так би мовити першим заступником Головного командира, був комендант фортеці Св. Єлизавети. Але якщо ці дві особи мали повну владу над новослобідським населенням, то в випадку з новосербським населенням вплив цих керівників залежав від особистих якостей і авторитету цих посадовців [3, с. 73-75]. Над Новосербським поселенням велику владу мав його засновник генерал-лейтенант І. Хорват. Із часом він виборював для себе все нові і нові права та привілеї [3, с. 77]. Його владу аж ніяк не можна було порівняти з тими повноваженнями, які мав полковник Новослобідського полку. Вона була набагато сильнішою, а в певні моменти існування Нової Сербії І. Хорват навіть міг протидіяти коменданту фортеці Св. Єлизавети, як було в випадку з комендантом М. Муравйовим [3, с. 75-76]. Такого собі аж ніяк не міг дозволити полковник Новослобідського полку, який був повністю підпорядкований владі коменданта. Комендант міг призначати полковника і старшину полку, міг їх змінювати на свій розсуд [13, с. 253-254; 14, арк. 1; 12, арк. 47-48; 15, арк. 54; 16, арк. 82].
Певний час населення Нової Сербії і Новослобідського полку були підпорядковані Гарнізонній канцелярії, яка знаходилася в фортеці Св. Єлизавети і в свою чергу підпорядковувалась коменданту фортеці [5, с. 77; 17, арк. 59; 2, с. 570-571]. У 1759 р. була створена канцелярія Новосербського корпусу, яка мала вплив на всі сфери життя Нової Сербії, і їй підпорядковувалися полкові канцелярії сербських полків. Очолював канцелярії Новосербського корпусу І. Хорват. Полкова канцелярія Новослобідського формування мала владу над сотенними канцеляріями і підпорядковувалась Гарнізонній канцелярії [14, арк. 1; 17, арк. 59].
Стосовно адміністративного устрою були певні відмінності. Хоча Новослобідський полк також складався із сотень-слобід [13, с. 266], як і обидва Новосербські полки - Гусарський і Пандурський, які складалися з поселень-рот [3, с. 55-57, 80], але на відміну від Новосербських полків, сотні в Новослобідському полку не були розмежовані [10, с. 770-771; 17, арк. 59; 18, арк. 79]. Під розмежуванням треба розуміти розподіл землі Новослобідського полку на сотні і чітке наділення землею козаків і старшини полку "по пропорции его звания" [18, арк. 79].
На території Новослобідського полку, окрім підлеглої полковій старшині людності, розташовувалися ще розкольничі слободи,
