Ставлення уряду до цих двох поселень не було однаковим. Варто процитувати слова одного з аматорів історії В. Яструбова, що надрукував деякі документи стосовно історії Нової Сербії і Новослобідського полку, які яскраво показують нам ставлення уряду до цих двох поселень: «Видно по всему, что Новокозачий Слободской полк считался пасынком местной администрацией. Он и до сих пор остается в науке в положении пасынка, скрываясь в тени, отбрасываемой сербскими поселениями, которые на деле имели для колонизации края меньше значения, чем Новослобоское поселение» [21, с. 562]. В інструкції, даній новому коменданту фортеці Св. Єлизавети Г. Толстому, російський уряд наголошує, що він має дбати головним чином про Новосербський корпус, всіляко йому сприяти і допомагати, і в жодному разі не робити так, як робив його попередник М. Муравйов, який більше піклувався про Новослобідське козацьке поселення при фортеці Св. Єлизавети, намагався частину привілеїв і угідь Нової Сербії передати Новослобідському полку [7, арк. 11]. Отже, російський уряд усіляко сприяв і підтримував новосербську колонізацію, вважав її головною і першочерговою справою. Про це також свідчить і той факт, що Сенат наказав звільнити землі, надані під Нову Сербію, і переселити українське населення, якого було набагато більше, ніж прийшлого новосербського [4, с. 88]. Про зацікавленість російського уряду справою сербської колонізації можуть свідчити хоча б кількість указів і розпоряджень Сенату стосовно Нової Сербії. Їх нараховується кілька десятків у "Полном собрании законов Российской империи" та "Сенатском Архиве". У той же час про благоустрій Новослобідського поселення ми знаходимо значно менше указів і розпоряджень у цих же зібраннях.

На організацію Новосербського поселення уряд витратив чималі гроші. Загальна сума становить до 700 тисяч рублів державної казни: у 1752 р. - 55 тисяч рублів, у 1753 р. - 50 тисяч, у 1754 р. - 104 тисячі, у 1755 р. - 51 тисяча, у 1756 р. - 50 тисяч рублів [4, с. 89]. Сума досить значна, як на ті часи. Але заради справедливості треба сказати, що не всі ці кошти пішли на влаштування поселень Новосербського корпусу. Частина цих грошей використовувалася на будівельні роботи при фортеці Св. Єлизавети, ведення розвідувальної діяльності, так званих "секретных дел и посылок", на зносини з урядом - "Санкт-Петербургские посылки", на виплату жалування офіцерам та інше. У той же час ми не знаходимо інформацію про фінансування Новослобідського полку. Без сумніву, воно було, але розміри його були значно скромнішими, більш того, ми припускаємо, що гроші на заснування Новослобідського поселення взяли з Новосербської суми.

Засновуючи Нову Сербію, уряд, окрім надання фінансування, наділив її населення чималими пільгами і привілеями. Так, тим особам, що несли службу в новосербських полках, вже у 1752 р. було дозволено безмитно торгувати з сусідніми державами, Польщею, Кримськими областями, Молдавією. Але товари, які вивозилися з Росії чи України, обкладалися митом [2, с. 581-585]. Того ж року в Нову Сербію поширювалася російська монета і вказувалося, що від мита звільнялися товари, що йшли з Гетьманщини і Слобожанщини, які були необхідні для харчування і господарства новосербців [3, с. 93]. А в 1760 р. уряд іде на нові поступки: дозволяє приганяти худобу в Нову Сербію з Малоросії не сплачуючи мита. Також Сенат підтверджує свої попередні розпорядження щодо продуктів харчування - "съесныи, хлебные припасы" з України для Новосербії не обкладалися митом [10, с. 483]. Стосовно території Новослобідського полку, ми не знаходимо якихось конкретних розпоряджень царського уряду щодо торгівлі новослобідського козацтва і старшини. Більш того, ми знаходимо інформацію про те, що виключні права на ведення торгівлі біля Єлизаветинської фортеці надавалися російським купцям-розкольникам [9, с. 79-80]. Тобто таким чином обмежувалася торгівля новослобідського населення. Але нам відомо чимало фактів про заняття козацтва і старшини полку торгівлею і підприємницькою діяльністю [5, с. 189-190; 22, арк. 10; 23, арк. 80; 19, арк. 71-72]. Отже, ми вважаємо, що певні пільги в торговельних справах мало і новослобідське козацтво.

Так сталося, що при заснуванні Нової Сербії її людність отримала кращі угіддя: пасовища, ліси, луки, сіножаті. А Новослобідському полку постійно не вистачало своїх угідь. Так, новослобідські козаки-депутати в 1761 р. скаржилися Сенату, що полку не вистачає землі і лісу. Сенат наказав розглянути і вирішити це питання спільно генерал-аншефу П. Стрешнєву, генерал-майору І. Хорвату та коменданту М. Муравйову. І якщо буде потреба в збільшенні землі, то її добавлять козакам полку з "дач Новосербских". Щодо лісу, то його дозволено брати з Чорного Лісу [10, с. 770-771]. Про брак потрібних угідь у Новослобідському полку свідчать і документи фортеці Св. Єлизавети, наприклад, прохання новослобідського сотника слободи Тройницької до полковника Адобаша дозволити відправити в канцелярію пандурського полку Новосербського корпусу делегатів для укладання угоди про оренду сінокосів, нив, луків цього полку [21, с. 570-571]. Через брак своїх пасовищ, новослобожани орендували сіножаті в новосербців або ж наймалися до них косити сіно, щоб домовлену частину забрати собі як платню за роботу. Про це свідчать скарги новослобідських сотників