що Новосербське і Новослобідське поселення були сусідами у територіальному відношенні, а також були прикордонними поселеннями, створеними російським урядом з метою захисту південних кордонів. Але якщо Нова Сербія створювалася, у першу чергу, для зміцнення своїх позицій на півдні, і вже згодом саме життя підказало необхідність економічно освоїти цей край, то Новослобідський полк був створений російським урядом насамперед для того, щоб не втратити українське населення "Задніпровських місць", не допустити втечі цього населення за кордон. Організувавши населення за прикладом Слобідських полків, уряд отримував не тільки поселенців-колоністів, а й готовий до військової служби контингент. Створення полку під командою російських офіцерів дозволяло котролювати і управляти українською людністю. Спільним було і вище керівництво цими поселеннями.
Відмінними в Новій Сербії і Новослобідському полку були адміністративний устрій і управління на місцях. Неоднаковим було ставлення та підтримка уряду цих двох поселень. Чужинці-новосербці отримали кращі землі і угіддя, потужне фінансування, ряд значних пільг та привілеїв. Дуже часто в конфліктах та суперечках новосербців із новослобожанами російський уряд підтримував перших. Порівнюючи національний склад Нової Сербії та Новослобідського полку, треба сказати, що Новосербське поселення відзначалося строкатим національним складом, у якому переважали іноземні народи православного віросповідання. У той же час більшість населення Новослобідського формування становила місцева українська людність. Щодо чисельності населення, то кількісні показники народонаселення в Новослобідському полку значно перевищували кількісні показники новосербської людності.
Отже, незважаючи на всі ті пільги і привілеї, надані сербським колоністам від царського уряду, а також на значне фінансування Нової Сербії, новосербська колонізація мала менше значення для залюднення цих південних територій, ніж Новослобідський полк. Населення полку, незважаючи на менш сприятливі умови, зростало швидше, ніж населення Нової Сербії. До того ж, на заснування Новослобідського поселення уряд не витратив стільки коштів, скільки на організацію Нової Сербії.
Нова Сербія і Новослобідський полк сприяли зміцненню позицій Росії на півдні, втягували південно-український регіон у систему всеросійського ринку, готували плацдарм для остаточного підкорення Північного Причорномор'я і Кримського ханства.
Джерела та література
Українське козацтво: Мала енциклопедія. - К.; Запоріжжя, 2002.
Полное собрание законов Российской империи (далі ПСЗРИ). - СПб., 1830. - Т. 13.
Канцелярія Новосербського корпусу / Упорядники: В. Мільчев, О. Посуньмо // Джерела з історії Південної України.- Запоріжжя, 2о0б. - Т. 7.
Кабузан В.М. Заселение Новороссии в XVIII - первой половине XIX века (1719-1858). - М., 1976.
Полонська-Василенко Н. Заселення Південної України в першій пол. XVIII ст. - Мюнхен, 1960. - Ч. І.
Сенатский Архив. - СПб., 1897. - Т. 8.
Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. (далі - ІР НБУ). - Ф. 42. - Оп. 1. - Спр. 21.
Сенатский Архив. - СПб., 1901. - Т. 9.
ПСЗРИ. - СПб., 1834. - Т. 16.
ПСЗРИ. - СПб., 1833. - Т. 15.
Голобуцький В. Запорозька Січ в останні часи свого існування (1734-1775 рр.) - Дніпропетровськ, 2004.
ІР НБУ. - Ф. 5. - Оп. 1. - Спр. 235.
Шамрай С . До історії залюднення Степової України в XVIII ст. (Крилівщина и Лизаветчина) // Записи історично-філологічного відділу. - 1929. - Кн. XXIV.
ІР НБУ. - Ф. 9. - Оп. 1. - Спр. 1200.
ІР НБУ. - Ф. 5. - Оп. 1. - Спр. 239.
ІР НБУ. - Ф. 5. - Оп. 1. - Спр. 251.
ІР НБУ. - Ф. 5. - Оп. 1. - Спр. 243.
ІР НБУ. - Ф. 5. - Оп. 1. - Спр. 249.
ІР НБУ. - Ф. 5. - Оп. 1. - Спр. 246.
ІР НБУ. - Ф. 42. - Оп. 1. - Спр. 267.
Ястребов В. Архив крепости Святой Елизавети // ЗООИД. - 1889. - Т. 15.
ІР НБУ. - Ф. 9. - Оп. 1. - Спр. 79.
ІР НБУ. - Ф. 9. - Оп. 1. - Спр. 80.
ІР НБУ. - Ф. 9. - Оп. 1. - Спр. 773-781.
ІР НБУ. - Ф. 9. - Оп. 1. - Спр. 1354
