УДК 94:001.891(477.74)"1920"

В. В. Левченко

РОЗВИТОК МЕРЕЖІ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ УСТАНОВ ОДЕСИ В 1920-Х РОКАХ

На фоні національно-культурних процесів в Україні розглядається становлення та розвиток науково- дослідних установ Одеси. Реконструйовано структуру науково-дослідних установ та визначені пріоритетні напрямки наукової діяльності. Показана доля цих установ на початку 1930-х років та згадані визначні вчені, імена деяких були довгий час несправедливо забуті. Ключові слова: Одеса, науково-дослідні установи, вчені.

Події, що відбулися в Україні в 1920-х рр., торкнулись не тільки аспектів суспільно-політичного й соціально-економічного життя, але й питань пов'язаних з розвитком вищої освіти та науки. У цей період - час відповідальності, сподівань та докорінних змін у світогляді всього суспільства, пошуки нового взірця розвитку науки привели до радикального реформування мережі та структури науково-дослідних установ (НДУ) по всій країні, зокрема в Одесі. У зазначеному контексті непересічну цінність становить процес зародження й трансформації наукових інституцій, вивчення ґенези їх структури та взаємодій, впливу форм і методів організації досліджень на поступ наукового знання.

Дослідження регіональних особливостей зазначеної теми ще не набули належного масштабу. Немає й ґрунтовного історіографічного аналізу проблеми. Слід відмітити, що наукових розвідок, в яких би відображалися специфічні риси та деякі аспекти розвитку НДУ в Одесі, замало. Певні кроки щодо вивчення цієї тематики були зроблені ще за радянських часів. Окремі згадки знаходимо в працях присвячених історії розвитку різних галузей науки [1] та діяльності установ при діючих на той час вищих навчальних закладах (ВНЗ) [2]. За останні двадцять років значно посилився інтерес науковців до історії установ, які були попередниками існуючих зараз інституцій [3-5], а також постатей вчених, що безпосередньо брали участь у їх створенні та діяльності [6]. Порівняно сприятливі зовнішні умови розвитку науки, плідність існування альтернативних шкіл і напрямів визнавались майже всіма дослідниками, хоча їх значення оцінювалося по- різному.

Проте наявні наукові роботи висвітлюють лише окремі питання, пов'язані з історією НДУ в Одесі. Незважаючи на значні наукові здобутки, розвиток мережі наукових інституцій, їх основні етапи діяльності та досвід, недостатньо висвітлено в історичній літературі. Ці проблеми потребують подальшого, більш глибокого, всебічного наукового вивчення. Тому метою даної статті є огляд аспектів створення, діяльності та трансформації одеських НДУ в зазначений період.

У процесі дослідження основу джерельної бази склали документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ) і Державного архіву Одеської області (ДАОО). Окрім того, були використані збірки документів державних установ, вищих навчальних закладів при яких діяли деякі установи, публікації періодичних видань та низка наукових праць.

Питання про стан науки в УСРР особливо гостро постало 1920 р., що було пов'язано із закриттям університетів, які в дореволюційний період були центрами наукових досліджень. У цей час наукова діяльність зосереджувалась переважно в установах Української академії наук (УАН), відносини представників якої з керівництвом радянської влади були напруженими. У березні 1921 р. УАН було перейменовано на Всеукраїнську АН (ВУАН), «під одним дахом» якої стало легше і зручно керувати згуртованими науковими силами [7, с.145]. Для контролю і керівництва роботою НДУ при Народному комісаріаті освіти (НКО) було створено Головне управління наукових установ - Головнаука, а на ВУАН покладалося завдання координувати й організовувати діяльність наукових установ республіки та окремих учених, вивчати досягнення науки за кордоном, спрямовувати розвиток науки і техніки відповідно до потреб народного господарства. Основним науковим осередком ставали науково-дослідні кафедри (НДК) [4, с.127- 129] при ВУАН та культурно-освітніх закладах, які за короткий термін стали науковими й освітніми центрами України та набули певної автономії у напрямках наукових досліджень.

Для повноцінного розвитку науково-дослідної роботи у найголовніших центрах України: Харкові, Києві, Одесі, Катеринославі, Ніжині та Кам'янець-Подільському, де для цього були необхідні навчально-допоміжні заклади (новостворені інститути народної освіти - ІНО), Народний Комісаріат Освіти (НКО) проводив роботу по створенню НДК. У положенні від 3 січня 1923 р. доповнювалось, що при деяких відповідних спеціальностях ВНЗ організовувались спеціальні кафедри з окремих наукових дисциплін. У зв'язку з цим ВНЗ повинні були сприяти кафедрам у науковій роботі, надаючи їм право користуватися приміщеннями, навчально-допоміжними установами. ВНЗ мали залучати аспірантів до проведення практичних та семінарських занять зі студентами разом з професорами та під їх керівництвом [8, с.78-80].

Питання про створення мережі НДУ в Одесі вперше постало у звіті Наукового комітету Головного комітету професійно-технічної і спеціально-наукової освіти (Головпрофос) за жовтень-листопад 1921 р., де було відмічено, що на засіданнях розглядався матеріал з питання про створення НДК в Одесі [9, с.23]. Унаслідок цього 22 листопада 1921 р. для розробки планів та структури майбутніх НДУ в Одесі Науковий комітет організував та затвердив тимчасове бюро у складі завідуючого Губернського комітету професійної освіти (Губпрофосу) Т.М. Внукова, професорів Є.П. Трифільєва і Б.Н. Кандиби [10, арк.448,482]. Але вже 28 грудня 1921 р. він був заміненим постійним органом Губпрофосу - Наукове бюро (НБ). Його головою став професор Ч.Д. Кларк, а заступником професор В.Ф. Каган [10, арк.487].

Активна робота з організації в Одесі НДК була розпочата взимку 1922р. саме з ініціативи НБ, членами якого також були професори Е.Я. Неміровский (науковий секретар), І.Ю. Тимченко, С.Й. Шатуновський. За відсутністю резолюцій з питань організації інституцій до Харкова